Відповідь

Блукаючи старезними вуличками,я думала,що в нашому непевному житті все ж є надійні та сталі речі...Коли ти зустрічаєш їх, то розумієш,скільки всього біля тебе є хитким та крихким,а іноді і зовсім непотрібним..

Скільки може розповісти місце,що бачило сімнадцять віків людської історії?В наш час пам'ять людей(у сенсі знань) сягає і на три тисячі років назад,але ми можемо лише уявляти та догадуватися..Тобто людина не має впевненості в минулому,а що казати про теперішнє.Чи людина має чітко окреслене теперішнє?

Я багато про що думала, та тим часом ноги привели мене в церкву.Може,це і є віповідь?як би то не було,це була єдина відтворена в Несебрі церква,церква св.Софії...вона була прекрасною якоюсь старою та доброю красою,від її кам'яних стін віяло ладаном та надійністю

Вона - єдиний відновлений і найстаріший цілий артефакт,храм віри і життя...Звісно,я зайшла до неї. І справа була навіть не в тому,що я ніколи не проходжу повз церкви просто так,а в тому,що роздуми про непевність життя привели мене до неї. Я з якимось вперше звіданими задоволенням зробила пожертву на користь церкви. Не робила я цього раніше,тому що католики жертвують тій церкві,яку називають "своєю"...До цього дня, я не мала такої гарної та величної "своєї" Церкви...То був мій вибір

Я вийшла вмиротворена і спокійна. Нема тепер жодної причини назвати цей день порожнім