пʼятниця, 19 серпня 2011 р.

Тепер

В миті повної свободи весь світ належить тільки тобі

Я стояла боса на вулканічному піску і вбирала свободу в себе. Найпалкіше,найповніше її відчуття серед сотень километрів кам'яного лісу. Колись, сім тисяч років тому,на цьому місці було море,а вулканіні випари шукали вихід назовні,пробиваючи породи на своєму шляху... Ці виходи стали порожніми усередині колонами,що і дивували мене сьогодні... Коли вода відійшла звідси,колони,засипані вулканічним попелом,почали з'являтися наповерхні завдяки сильним вітрам Добруджанського степу,які виміли пісок. Так люди вперше побачили Кам'яний ліс.

Існує багато легенд про Вбите каміння,та найцікавіше те,що це місце дійсно має невимовно сильну енергетику...вбираючи тепло палючого сонця,каміння,що сховане землею ще на кілька десятків метрів,залишається на диво прохолодним і є найбільшим конрастом піску,що палає під ногами...Сидячи у Колі Життя,я слухала розповіді про ці священні для людей місця, і намагалася стати самим камінням піді мною

Як не хотілося полишати безкрайні простори,та я знову мусила їхати... Коли я отак приїжджаю кудись всього на декілька годин,то спогади про ці місця закарбовуютлся в пам'ять живіше,ніж інші.. Я виконала головну мету людей,що приїздять сюди - відпустила усе погане,відчула під ногами пісок та каміння,віддала дань найвидатнішим велетням зі застиглої магми,що бачать світ вже сім тисячоліть. І насамкінеці - я відчула красу світу біля мене, не завжди приглядну з першого погляду,але самобутню та незалежну від народностей,віків та подій.. Я ледь-ледь торкнулася свободи руками,тієї свободи, що перевертає світ навколо - ставить на потрібне місце, торкнулася настільки,щоб пізнати і запам'ятати

Немає коментарів: