понеділок, 30 квітня 2012 р.

Про одиночество

В черно-белом танце образы искрятся
Вальсируют в тиши -
Коль хочется - кружи...

Шепотом осенним входит счастье в дом
Один ты иль вдвоем -
Для счастья угол мы найдем

Прекрасными словами нам шепот о любви
Сдается. И кажется,что скоро
Оно к тебе вернется. Молчи

В молчанье - вера,правда и весна
И поступь ветра. И оковы
Что тяжелы,но уж не новы

Так тяжело признать и так легко кричать
Когды ты выбираешь
Все начать опять
Попробуй совладать
С характером и волей.
Они всему виной.
Когда ты вместо чашек чая
Опять идешь с одной.

середа, 25 квітня 2012 р.

Мій новий геній

Вже сьогодні від зустрів мене,захопив,вразив та заполонив моє серце...Не можу думати ні про що інше,крім його руки,що створили шедеври...Його звуть Генрі Сілберман(Henri Silberman - він француз за походженням) і він для мене Митець. Без зайвих  слів:


вівторок, 24 квітня 2012 р.

Смысл


Все ищут смысл потаенный -
Кто в глубине страниц,кто в глубине тиши.
Мы ищем выход страсти уталенной
Иль бродим по глуши.


Мы мечемся,во власти разных истин
И,задыхаясь,чуть дыша,
Мы открываем грани главных мыслей,
Но интересней всех сама душа...


Мы можем быть,а можем находится
И уповать,и нежиться,мечтать...
Но хватит мига в камень превратится
И больше нечего другим отдать


Мы в поиске,мы в суетной погоне
И, ускоряя жизни быстротечной бег
Мы вдруг чужие в собственном же доме
И выход - одиночество,побег


Но ты живи! И радуйся,и майся!
Ты - в этом, и любовь отнюдь не бред!
Когда стремишся к счастью - улыбайся
Беспечность не всегда идет во вред..


спасибо за вдохновение Александру.

неділя, 22 квітня 2012 р.

Ты есть

Просто живи.
Где-то,как-то, ну как-нибудь
Живи-люби,
но меня не забудь..
Пусть вдаль-дали умчатся 
далекие года
Ты помнить обещал мне,
помнить навсегда...

Просто будь..
Частицей мелкой,полынью..
Будь.
Живи-люби,
сквозь беды - как-нибудь.

Я просто знать должна,
Что для тебя весна,
Что, может, не до сна,
И ночь,как день - ясна...

четвер, 19 квітня 2012 р.

Самотня


Чужими стежинами
Важкою тропою
Буду ходити сама.
Іноді хочеться на весь світ - війною
І у грудях зима.

Іноді хочеться - димом в легені..
В келиху більше б вина...
Стерти сліди твої з моєї стелі
І щоб була менше стіна.

Поміж людьми та порозуміннями
Стоїть камінь важкий.
Далі ми ходимо по землі тінями
І наш порядок такий.

Далі ми боремо власні бажання -
Хочеться швидше піти!
Любов за любов і відкиньмо вагання
Свобода в нас на віки...

***

Я Вас люблю вот так - как я сумела
Как раньше не смогла другая дева
Вас песней нежной,лаской одарить
Так только я могла бы Вас любить
И я сама вдруг этого хотела -
Обманчивы любви коварной стрелы.

под влиянием прочитанного.

вівторок, 17 квітня 2012 р.

Про важливе



Скільки в світі всіх можливих "буде"
І як мало все ж важливих "є".
І потрібний той,хто не забуде
Нагадати,що він вже "твоє".

Більше б людей з якими "розуміння"
Менше б тих,хто "напевно, друг".
Бо важливо тільки "ми", а не "я"
Бо якщо шляхи,то все ж на двох.

субота, 14 квітня 2012 р.

Знов минуле..Знов

В городе шумном и диком, всегда среди чужих

В наших пустых глазах
Нередко отражается страх.

Ты часто проходишь мимо
Не замечая меня.
А я, потоком гонима, вновь отпускаю тебя

Когда-то держал за руки..
Когда-то была твоя
Теперь, как в часы разлуки
Я вечно, вечно одна.

четвер, 12 квітня 2012 р.

Ніч яка місячна, ясная, зоряна

Ніч яка місячна, ясная, зоряна,
Видно, хоч голки збирай,
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!


Ти не лякайся, що босії ніженьки
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло — ні вітру, ні хмар...
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.

Ніч яка місячна, ясная, зоряна,
Видно, хоч голки збирай,
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!



Слова М. Старицького 
Музика народна

Моя улюблена народна пісня...

понеділок, 9 квітня 2012 р.

....

Зачем пишу?Так часто я тоскую..
Неужто не могу спокойно посидеть?
То сети рву, то ночь к луне ревную
И только вечерам склоняюсь петь..

Как многого я все ж не понимаю!
Как странно, что чего-то не могу.
Ложусь тихонько,веки опускаю
И чувствую,что по волнам плыву.

Падет звезда с небесной громкой выси - 
Я плакать даже с нею не могу
Как будто кто-то на груди мне высек
Упрямое и вечное "люблю".

четвер, 5 квітня 2012 р.

Гра тіней за вікном

На землі блукають тіні
Тих, що відпущені давно
На їх очах не тане іній.
Вони не стукають в вікно..

Вони майнуть на дворі тихо
Не чутно кроків чи їх слів
Тінь тінню буде і донині
І до спокону всіх віків...

До шибки дихання наблизять,
Заглянуть вглиб наших очей...

середа, 4 квітня 2012 р.

***



Ты столько,столько раз молчишь,
Стоя за кельией одна.
А сколько тайн сохранишь -
Лишь Богу истина видна.


Тебе вверят свои дела,
Грехи на исповеди
Но сколько ты перенесла?
А сколько выстрадала?


И столько,столько тишины!
На пару с осенью...
...О каждом, каждом помолчим
У Бога спросимся....


Так тежело порой молчать
Молчать без устали.
Молитвой шопот наполнять,
К иконам... с чувствами.


Ты о своем сказать не смей -
Уж не положено..
Всех,что изведано, страстей -
К кресту отложено.



P.S. под впечатлением от прочитанного.

вівторок, 3 квітня 2012 р.

Пускай горит

Сожги все стихи, все труды о любви
Где люди людям верны...
Брось всех их в костер!
Пусть сгорают они!
Как люди горят от вины...

Пусть пламя возьмет
Их пустые слова,
Как смеют смеятся они!
...Будто и правда кругом голова,
Будто люди людям нужны..

понеділок, 2 квітня 2012 р.

Пробач(пам'яті минулого присвячується)

Пробач - яке важливе слово
Як важко нам його сказати!Як прикро чути іноді,схиливши голову набік. Так мало просто це відчувати. Так важливо,що не можна виправити. Мені б хотілося,щоб люди більше відчували,це мало та важливо. Іноді важко. Важко відпустити зі свого життя. Важко звикнути та зникнути. З кожним кроком важче. Бо ви йдете поруч, але бачите вдалині, десь попереду, ваших доріг відгалуження. Воно ближче, ближче...Ви спиняєте кроки, ви навіть хочете зупинитися, та марно. Дорога ваша, дорога чужа - дві різні дороги. На жаль чи щастя. В горе і радість. Це все стає частину пройденого шляху. Трохи лякають слова в минулому часі, та до цього звикають. Всі,всякий, по-різному.

"Все кончено"





Слова бывают грустными, 

слова бывают горькими. 

Летят они по проводам 
низинами, 
пригорками. 
В конвертах запечатанных 
над шпалами стучат они, 
над шпалами, 
над кочками: 
"Всё кончено. 
Всё 
кончено..."


Роберт Рождественский