Странница

Раскаленная солнцем дорога
Я смотрю - впереди мой путь
Я ведь знаю, осталось много
И назад мне не повернуть
Грежу, но впереди не вижу
Ни тихой речки, ни старый дом
Грежу, и будто снова слышу
Как море плещется кругом..
Зовет меня вперед неслышно
За песней песня, за годом год
Не дано мне знать,Всевышний,
Что же в конце нас ждет..

Морю

Что пущу я по ветру сегодня,

Когда буду на берегу?

Что скажу я ветру шальному,

Прошепчу и опять убегу..

Расскажу я ему как держала

Я ракушки в соленых руках

Как я слушала и трепетала

...Шепот моря снова в ушах ..

Улыбается в небе солнце

Теплый бриз на моем лице

И прохладный влажный воздух

И шаль на горящем плече..

Моей жизни малый вес - 

Сто монет да часть небес

Я готова это отдать,

чтобы море и жизнь воспевать..

Поговоримо про кохання

Притиснуло небо море до грудей

І шепотіло :"Щасливі ми будем!
Будьмо любити і горя не знати!

Буду тебе кожен день цілувати

Буду тобі дарувати я зорі..

Згадаю про тебе у чистім полі...

Ніколи гаї береги не замінять!

Ніщо по дорозі до тебе не спинить!

Я буду йти,але вічно вертатись!
Ти не припиняй вірити-сподіватись

Коли вітер ніжний цілунок приносить

То серце моє про любов в тебе просить"

Величне кохання  - небо і море

Як сонце і місяць, як щастя і горе

Їм  - разом відчути та ледь не торкнутись

Кохати й забути, піти  - повернутись..

***

Сонця промінь у вікні

Ранок, небо, сиві хмари

Посміхається мені

Новий день у далині

Ваза, квіти, підвіконня

Рідний дім,тепло в долонях

Радість в серці

Ніжність в грудях

Лине пісня звідусюди

І над нами - голуби

Посмішка - це я і ти

Щастя,що на руки хоче

Світлі дні й глибокі ночі..

Лавандовим полем

Між фіолетових гір,де тихіший світ

Світлом над землею - лавандовий цвіт
Сяє він променисто,майже сліпить
Серце калатає швидше за мить
Неймовірно чудова, чиста краса
Це - велична й прекрасна - у травах роса
Це  гори, озера, і дикі поля
Це -  щедра моя і єдина Земля..

***

В мою жизнь ты снова нежданный

Непрошенный вновь пришел

И вновь с улыбкой усталой

Ко мне ты снизошел

Небрежно ты сел на стуле

Я глянула на часы

И, точно, три года в июле

Ждала я тебя,но ты

Всегда сам себе хозяин

Всегда сам себе слуга

Я даже раньше не знала

Как жизнь в тебе строга

На лбу твоем снова утраты

Во мне же - лишь мечты

И смех ты свой где-то истратил

Немного волос седых

Я верила раньше в чудо

Я раньше тебя ждала

Прости, больше я не буду

Прости, но любовь прошла..

Как тонкий,до боли знакомый

Немного пустой роман

Хранится в сердце незримый

Осколок от старых ран.

***

И тянутся дни чередою

Как лето - так сотни лет

Опять туман над рекою

И песни опять куплет

И ново,так сладко и ново,

В руке твоя рука

Сброшены оковы, разлиты берега

И уток дикая стая -

На север и лишь вперед.

А я опять убегаю

В жизни водоворот

Чего мне не остановится?

На мир может поглядеть?

И может сердце биться

Станет сильней в ответ

Тебе улыбка одна моя

Тебе и моя печаль

Не думай..я просто усталая

И на устах печать..

***

Летит,минуя преграды

Превычная строчкам рука моя
Давно мы не ищем награды
Мое беспокойство и я
Не ищем дешевой славы
И книжной оправы не ждем
Мы все же добьемся правды
Или в бою умрем
И будем искать незримый
Но дивный истины след
И будем оскал звериный
Улыбкой считать в ответ.
Борясь,не сдаваясь, жадно
Мы будем искать мечты
Воспетой поэтами чистой
Небесной красоты..

На добраніч

Пов'язані сильно біль і життя

За двері, за сталлю і крізь небуття
Дорогі легкі чи дороги важкі
Сплелися так дивно в тобі і мені

Страчена ніч, на порозі зоря
Аліла, горіла, у небі цвіла
У небо дивилося сотні очей
В домах догорали сотні свічей

І мало було, краплі спрагло,сповна
Я бачила світ, сонце з нього пила
Я тихо раділа, яскраво жила
Я  мрію у серці своїм сповила

Гуляю дорогами інших ідей
Шукаю у душах чистих людей
Благаю про щирість, молю каяття
Я хочу любові і інше життя

Нехай ти не поряд, і гірко мені
Лиш знову згадаю тебе уві сні :
Тебе обіймає ніжність моя
І де б не була, ти відчуєш - це я

Птах

Я ще не думала,не знала

Що я - лиш частина твоя

У небо я линула - впала

Немов із неба зоря..

Заграло на підвіконні

Сонця проміння палке

Я встала і крикнула - годі

Я зрозуміла все!

Що мала,а що вже втрачаю

Що мрію, що знаю, що рву

Я світлом це величаю

Навік покидаю пітьму

Я в небо хмарне повітрям

Вітром легким полечу

А небу і зорям я  крикну - 

Що вільна й нарешті живу!

Згадати

Долоні твої у повітрі зустріти
Ледь-ледь
І знову згадати, знову зомліти..
Зламана твердь...
Лише одне слово, лише один погляд
 - Знову твоя
На двох одне серце,на двох одна доля
Ти день,а ніч - я