середа, 31 серпня 2016 р.

Затерявшись в листве

Маленький кусочек солнца затерялся в тучах. И небо светлое,молочно-белое.глубокое
И ногам колко идти по треве,усыпаной хвоей и мелкими камнями. Большие камни полны влаги,оббиты мхом,кажутся мягкими как подушки
И этой свежестью не надышаться,ее хочется глотать,вобрать внутрь
Чёрные стволы деревьев,шероховатая кора и терпкий запах леса
Лёгкий шелест по земле, меж деревьев, утонул в кустах,потерялся в расщелинах
И тропинка ведёт тебя вверх,где в густой траве прячутся ягоды дикой малины, где расколотые пополам деревья затягивает плющем земля обратно в своё лоно..
Глаза теряются в этой зелени,а ноги ступают неслышно,легко,едва касаясь земли
И ты любишь эту тишину,она твой друг,твоя спутница
Ведёт тебя ввырх,где с вершины горы видно речку среди холмов,быстрые ручьи сбегают вниз, разбиваясь тысячами капель, собераясь ввновь в потом, в силу природы,в силу жизни
И я потеряна среди прохлады этих деревьев, оставлена на попеченье солнечных зайчиков, которые видятся вдали
А где-то там,за холмами и морями, видит сладкие сны мой дом
Я буду искать его, буду..

Літні ночі

Коли забута ніжність нахлинає
І час, такий застиглий, знов рушає
І літні ночі білі мерехтять теплом
Асфальт затягнутий вогненим склом
Закопичені вікна, розпахнуті настеж
І голубіє небо через них без меж
Турботи та журба самі минають
Вселеньский спокій в мирі настає

Мене бере в полон таємний знак
І голос твій лиш в голові лунає
Я згадую твоїх обіймів смак
І мріям серце втомлено лишаю

***

В синьому небі загублені сльози
В сірому дні затихла журба
Ти розкажи мені,мила дівчино
Чом ти сьогодні сумна

Може кохання твоє загубилось
Може в дорозі іншу знайшло
Все що жевріло,все що хотілось
В далекому "ні" загуло

Все що не сталось - полиш на минуле
Все що захочеш - чекає весни
Рано чи піздно тобі не минути
Кохання - страшної біди