Осмислення

Не можна йти по життю безцільно. Неправильно рухатися вперед не звертаючи зі шляху, але він сам,цей шлях,повинен бути осмисленим.


Я не можу не мати мети. Куди б я не рухалася,я повинна розуміти, що тим наближаюся до мети,що все має сенс,хай і незрозумілий мені в певні моменти


Місяць як завжди рухався по сталому шляху, відзеркалюючись в темних глибинах. Море. В цьому слові так багато для кожного. Я не втомлююсь описувати зустрічі з ним, це - найкраще,що можу зробити,вдячна за незабутні моменти буття. Коли вночі ледь-ледь заходжу в темні глибини,хочется бути самими хвилями та піском, відбуватися від берега під легкий шепіт,нести себе ближче до морської безодні... Хочеться не бачити нічого,крім неба,місяця,моря...хочеться закохатися в це благословенне почуття моря в тобі,присмаку на вустах,звуку хвиль в серці...Море - не єдине моє вічне кохання,але воно - велике місце,величний рай у недрах моєї душі


Зачепитися руками за мить і не відпускати...вічно стояти на пісчаному березі, заблукало дивитися на неіснуючий кордон неба і води... Я так мрію про це,відпускаючи інші бажання,думаючи про одне-єдине...


P.S.любі мої,всі близькі хто може це читати - мені не вистачає вас тут...шалено не вистачає.
Мені не погано,ні,просто важко бути без вас,от і все
Люба Ксеня,в тебе буде чудовий подарунок на День Народженні,повір мені)))