А.Кочетков

С любимыми не расставайтесь!

- Как больно, милая, как странно,
Сроднясь в земле, сплетясь ветвями -
Как больно, милая, как странно
Раздваиваться под пилой.
Не зарастет на сердце рана,
Прольется чистыми слезами,
Не зарастет на сердце рана -
Прольется пламенной смолой.

- Пока жива, с тобой я буду -
Душа и кровь нераздвоимы, -
Пока жива, с тобой я буду -
Любовь и смерть всегда вдвоем.
Ты понесешь с собой, любимый,
Ты понесешь с собой повсюду,
Ты понесешь с собой повсюду
Родную землю, милый дом.

- Но если мне укрыться нечем
От жалости неисцелимой,
Но если мне укрыться нечем
От холода и темноты?
- За расставаньем будет встреча,
Не забывай меня, любимый,
За расставаньем будет встреча,
Вернемся оба - я и ты.

Stéphane Louis

Стефан Луї - француз,фотограф,мандрівник,геній. В нього є баланс тіней,світла та,на мій погляд,старовинної казки,що століттями чекала на розповідь...Його роботи виставлені у Франції та всій Європі. Але хоч би його ніхто й не знав, він дивовижний для мене. Не йдуть з голови ці фото:

                              




                              

                                  Обдерті стіни,хляві двері

І ледве чутні голоси

Так зустрічає дивне місце

Мене завжди в моєму сні

І головне,що так і манить

В моєму мареві туди

Це тихий голос,що так вабить

Так часто чується мені...

Туди я хочу, ось дорога

Я полишу старі пісні

За двері вийде хай тривога

Там буде спокій і мені.

Десь скрипка плаче

Кроки,кроки..Немає неба у вікні

Зникають двері та дороги

І тиша повна у мені.

Шепіт

В осінній день,що так далеко
Мені тихенько осінь говорила
Про те,як повертаються лелеки,
Які чудові є у них пісні.

І звично зірка мерехтіла
В моєму світлому вікні
Я полетіти б так хотіла
Та ось немає крил мені

Немає сил злетіти в небо
Знесилена,сиджу в пітьмі
І зорі милі споглядаю
Вони чудові та німі

Коли вони могли б сказати
Чи кепсько так одній мені?
Чи може хтось-бо відігнати
Важкі думки мої сумні?

Та небо тихе,обрії смиренні.
Немає відповіді. В сні
Я бачу ріки і озера
Та зорі шепотять мені...

Белла Ахмадулина

По улице моей который год
звучат шаги - мои друзья уходят.
Друзей моих медлительный уход
той темноте за окнами угоден.

Запущены моих друзей дела,
нет в их домах ни музыки, ни пенья,
и лишь, как прежде, девочки Дега
голубенькие оправляют перья.

Ну что ж, ну что ж, да не разбудит страх
вас, беззащитных, среди этой ночи.
К предательству таинственная страсть,
друзья мои, туманит ваши очи.

О одиночество, как твой характер крут!
Посверкивая циркулем железным,
как холодно ты замыкаешь круг,
не внемля увереньям бесполезным.

Влюбленность и любовь

С влюбленностью порой бывает сложно,
Ведь ты не знаешь,как ее назвать
И так,и сяк - подходишь осторожно
И собственное сердце боишься огорчать.

Так много разных амплуа любви -
Влеченье,страсть и нежность,и мечтанье
Но слов запас, по мне, уж очень мал
Чтоб выразить ее Названье.

Когда в саду любви распустятся цветы
Ты не заметишь - слишком тонкий аромат
И блики самой чистой красоты
Не слишком привлекут твой взгляд

Но вот пришел конец,вдруг занавес
И зал вдруг пуст.
И ты поймешь, о друг мой,наконец
Какой была на сцене гамма чувств.

...

Десять заповедей фотографа

1. Всегда иметь при себе камеру.
2. Снимать в любое время дня и ночи.
3. Ломография — часть твоей жизни.
4. Снимай от бедра.
5. Подходи к объекту съёмки как можно ближе.
6. Не думай.
7. Будь быстр.
8. Ты не знаешь заранее, что получится.
9. Да и после съемки не знаешь тоже.
10. А теперь забудь все правила и снимай.

Серце

Таке велике та полум'яне серце отримала я від Додо,яка вкотре подарувала мені казкові відчуття задоволення, любові,ніжності на здивування. Правила отримання цієї нагороди прості - це робиться для того,щоб ті блоги,які мають менше ніж 200 читачів віднайшли своїх шанувальників. Тому,за правилами,я теж нагороджую шість блогів:

1.Ally Ferey яка пише незабутні вірші на будь-які теми і робить це просто фантастично.

2.Оля,яка неймовірно точно розкриває думки інших,читаючи її завжди відчуття,що вона віднайшла почуття твого серця та думки твої.

3.Ellinia,особисто мені дуже рідна та дорога людина,яку я люблю не лише за чудові пости та неперевершені листи,а й просто за те,що вона є.

4.Марія,що пише дивовижні пости про глибокі,вічні почуття,що зажди живуть у наших серцях.

5.Олена,яка пише життєві,мудрі та глибокі вірші. Її слова припадають в саме серце,народжують натхнення.

6.Олександр,який пише вірші про життя і все,що в ньому є. Причому пише їх так,як вміє тільки він.

Зараз

Сьогодні - вкрай важливе слово. Як часто ми його промовляємо. Та це потрібно скоріш відчувати,бо сьогодні - це дуже багато.

Наступний день подарує нам щось нове - здивування,радість,біль чи щирість. Минулий день нагадає нам як важко,прикро чи весело було раніше. Нагадає так,щоб ми не забули,але й не пірнали в цей день,бо він вже минув.

А от сьогодні..Що за загадка криється в цьому слові?Що воно таке?

Так хочеться, щоб сьогодні стало важливим чи найкращим,так багато шансів зробити його таким самотужки чи дочекатися дива. Цей день. Ці відчуття. Щось є настільки близько,що,здається,його можна зловити рукою. Та ж ні. Життя - це зараз. Іноді не надто важливо що воно таке. Важливіше - як ти це розумієш 

Ми маємо все кожної миті,це не залежить від оболонки речей та людей.Ми хочемо,можемо і мусимо отримати все зараз. Бо така велика вірогідність - потім просто не буде. Майбутній день ховається десь за рогом,а минулий  день - вже просто привид. Що реальне - сьогодні. Коли все вже відбувається,дія почалася,нема часу на репетиції чи антракти. Бо життя не дає перерви на відпочинок. Все вже відбувається

Ночное

Люблю - роковое слово
Его нелегко сказать,
Порой тяжело признать,
И прошептать чуть больно..

Я знаю,опасно знать
Что ты не мой отныне
Но как мне,как забыть
Как травы пахли полынью?

Как незабудки в моих волосах
Сверкали искры в твоих глазах..
Как мелкой россыпью были цветы
И на свете одни - я и ты..

Вот так горько,больно,сладко
И прекрасно бывает понять
Что теперь,даже тихо,украдкой
Ты не сможешь меня обнять

Я сама,как всегда,все решила,
Но завяли без солнца цветы...
И я первая,я - отпустила
Не простила тебе пустоты.

Пьянит весна

Когдя пьянит апрель

И день такой прекрасный

Я думаю о тебе

И все мне как будто ясно

Мне хочется тихо жить

В глаза улыбаясь Богу

Забыть свою тревогу

И думы отпустить.

Так было бы хорошо

И лучше,но, быть может,

Таких как я уже

Ничто и не встревожит...

Ведь после твоих оков

Мне цепи не оковы.

Мне после жестких слов

И нежное стало новым.

Вольная

В акации белой цвете
Затеряны наши дни...
И как убегут они

Узнаем мы на рассвете.

Когда соберут с полей
Пшеницы налитый колос,
И легкий нежный голос
Мне скажет : "Полети!"

Вдруг вырастут крылья белые
И станет  мне тихо-тихо
Как темной ночью осенней
Когда вокруг все стихло..

Так скажут мне - свобода
И буду я птицей вольной
Так мне велит природа
Свободной не так и больно.

Вдохновение

Шепталось как-то несмело,
Но по голове шажочки
И тайны плелись умело.
На ум находили строчки.

И кажется -  вдохновенье,
Что соткано быстро и тонко:
И было здесь упоенье
И завито все по кромке...

И чудилось,будто знаю
Что будет,что же дальше,
И что судьба такая,
И что будет все без фальши...

Но выскользнуло - упустила.
Пошли дальше рифмы-строчки
Я ниточку отпустила -
Мои теперь только точки..

Митець

Митець самотній і нічний

Зіставить музику і риму
І зійде Муза на долоні
І буде почуття в віршах

І дихати стане легше
Тримати за руки знов
Відпустить щонайперше
 Зі всіх думок - любов

Склади слова у строфи
Про риму ти вважай
Хто ліниться,той ніколи
Не збере врожай

Хто матиме вільне серце
Той завжди знайде слова
Щоб мовити.А найперше
Втрачається голова...

Від щастя чи то болю -
Такі твої пісні
Щоб дати строфам волю
Ми губимось в почутті.