Было… Я от этого слова бегу,
P.S. Все в нашому житті - лише безкінечний повтор слів та вчинків..ми ходимо по колу,але навіть в ньому вчимося. Любити після болю та страждань, чекати новий день, вірити знов,навіть втративши віру....Багато чого приходить до нас,коли ми йдемо по колу. "Ніколи" - надто сильне слово,але зустрічаючи на дорозі безкінечні "ніколи" ми вчимося розрізняти їх, не боятися, коритися їм. Приходить мить, іноді приходить,та не завжди, коли ми відпускаємо щось минуле,для того,щоб звільнити місце для майбутнього. ...іноді майбутнє може заповнити весь наш простір, тоді навіть життя змінює напрям...але хто сказав,що це не той самий рух?
И никак убежать не могу.
Было… Опустевшую песню свою
Я тебе на прощанье пою.
Было… Упрекать я тебя не хочу,
Не заплачу и не закричу.
Было… Не заплачу и не закричу.
Было… Опустевшую песню свою
Я тебе на прощанье пою.
Было… Упрекать я тебя не хочу,
Не заплачу и не закричу.
Было… Не заплачу и не закричу.
Ладно. Пронеслось, прошумело, прошло.
Ладно. И земля не вздохнет тяжело.
Ладно. Не завянет ольха у воды,
Не растают полярные льды.
Ладно. Не обрушится с неба звезда,
И не встретимся мы никогда.
Ладно. Пусть не встретимся мы никогда.
Никогда тебя мне не забыть,
И пока живу на свете я,
Не забыть тебя, не разлюбить.
Ты судьба, судьба и жизнь моя.
Снова, не страшась молчаливых дорог,
Я однажды шагну за порог,
Снова я как будто по тонкому льду
В затаенную память приду.
Снова над бескрайней землею с утра
Зашумят и закружат ветра,
Снова над землею закружат ветра.
Солнце распахнет молодые лучи,
Ах, как будут они горячи.
Солнце будет царствовать в каждом окне,
Будет руки протягивать мне,
Солнце будет в небе огромном сиять,
И в него я поверю опять,
В солнце я однажды поверю опять.
Слышишь, я когда-нибудь встречу любовь,
Обязательно встречу любовь.
Слышишь, половодьем подступит она,
Будто утро наступит она.
Слышишь, я от счастья смеясь и любя,
В этот миг я забуду тебя,
Слышишь, в этот миг я забуду тебя.
Никогда тебя мне не забыть,
И пока живу на свете я,
Не забыть тебя, не разлюбить.
Ты судьба, судьба и жизнь моя.
Роберт Рождественский
P.S. Все в нашому житті - лише безкінечний повтор слів та вчинків..ми ходимо по колу,але навіть в ньому вчимося. Любити після болю та страждань, чекати новий день, вірити знов,навіть втративши віру....Багато чого приходить до нас,коли ми йдемо по колу. "Ніколи" - надто сильне слово,але зустрічаючи на дорозі безкінечні "ніколи" ми вчимося розрізняти їх, не боятися, коритися їм. Приходить мить, іноді приходить,та не завжди, коли ми відпускаємо щось минуле,для того,щоб звільнити місце для майбутнього. ...іноді майбутнє може заповнити весь наш простір, тоді навіть життя змінює напрям...але хто сказав,що це не той самий рух?
3 коментарі:
коли майбутнє заповнює простір - люди починають губитись.
недоживати дні "тепер", мріючи про "завтра".
але там зазвичай - нічого нового.
тільки простір. можливості.
але люди чекають нового "завтра" - яке змінить усе.
міняти варто самим. сьогодні ж.
P.S. I love u
Ніхто! Життя в кожного своє, і рух в кожного свій і ніхто не може встановити певні рамки для цього життя, бо воно індивідуальне для кожного. Хтось йде вперед, хтось назад, а хтось топчеться на місці, думаючи, що все ж таки кудись він йде.
я теж тебе люблю,люба. Та тут я мала на увазі,що потрібно повністю відпустити старий біль та образи,щоб впустити в серце теперішнє та майбутнє,людина не повинна жити старими ілюзіями
так,рух у кожного свій,Олю,але мені останнім часом здається,що моє життя - рух по колу,повторення пройденого,зміненого та модернізованого,але все ж пройденого мною
Дописати коментар