субота, 27 квітня 2013 р.

***

Не умею я говорить..!
Не умею ласкать словами
Не умею обнять руками - 
Я лишь прозой могу обнять..

Мало красок в моей палитре
Нет там нежности лукавой
Одарю тебя только славой - 
Предлогаю Героем стать

Я тебе напишу поэму
И пущу ее по свету..
Не легко далось поэту
Сделать звонкими слова..

В моем сердце словно ветер
Бури, страсти, вдохновенье
Мимолетное виденье 
И осколки красоты...

P.S. усилено Алексанром и Еленой

Марина Цветаева. Кроме любви

Не любила, но плакала. Нет, не любила, но все же
Лишь тебе указала в тени обожаемый лик.
Было все в нашем сне на любовь не похоже:
Ни причин, ни улик.

Только нам этот образ кивнул из вечернего зала,
Только мы — ты и я — принесли ему жалобный стих.
Обожания нить нас сильнее связала,
Чем влюбленность — других.

Но порыв миновал, и приблизился ласково кто-то,
Кто молиться не мог, но любил. Осуждать не спеши!
Ты мне памятен будешь, как самая нежная нота
В пробужденьи души.

В этой грустной душе ты бродил, как в незапертом доме.
(В нашем доме, весною...) Забывшей меня не зови!
Все минуты свои я тобою наполнила, кроме
Самой грустной — любви.

пʼятниця, 26 квітня 2013 р.

Марина Цветаева. Вот опять окно

Вот опять окно,
Где опять не спят.
Может, пьют вино,
Может, так сидят.
Или просто – рук
Не разнимут двое.
В каждом доме, друг,
Есть окно такое.
Крик разлук и встреч –
Ты, окно в ночи!
Может – сотни свеч,
Может – две свечи...
Но и нет уму
Моему покоя...
И в моем дому
Завелось такое...

Мне бы

Будет соткано из нежности
Белый дом, и день, и ночь
Мы замечены в неизбежности
От нее уж не уйдешь

Неразмеренно и неправильно
Ну а впрочем - пусть,так пусть
Что не сделано - не исправлено
Не вернуть..

Мне бы только часа так на два
Отдохнуть
И опять,по кругу заданному путь
И немного, совсем немножко - тишины
И в глазах твоих темнее глубины..


Костер

Я разглажу страницу рукою
И к губам ее подесу
Я запомню ее такою
А потом к костру отнесу

Пусть нетронутой и нежной
Остается ее гладь
Пусть не один чародей-художник
Не возьмется на ней рисовать

Пусть ее отпустила я робко
А огню - ее поднять
Искрой светлой и тонкой
Суждено ей еще побывать..

Вспыхнет жаром одна страница
Как осколок жизни моей
Пусть же снова мне приснится
Череда моих пламенных дней..

неділя, 14 квітня 2013 р.

Блок Александр. Ловя мгновенья сумрачной печали

Ловя мгновенья сумрачной печали,
Мы шли неровной, скользкою стезей.
Минуты счастья, радости нас ждали,
Презрели их, отвергли мы с тобой.

Мы разошлись. Свободны жизни наши,
Забыли мы былые времена,
И думаю, из полной, светлой чаши
Мы счастье пьем, пока не видя дна.

Когда-нибудь, с последней каплей сладкой,
Судьба опять столкнет упрямо нас,
Опять в одну любовь сольет загадкой,
И мы пойдем, ловя печали час.

21 июля 1898

пʼятниця, 12 квітня 2013 р.

У вирі міста

Вона сиділа на зупинці, безпомічно опустивши голову на руки. Ноги тремтіли, пальці не слухались, хвилини минали. Здавалось, що можна просидіти тут безкінечно довго і враз так прожити все життя. Нема сліз, нема думок. Є лише плинне буття навколо, копійки в кишень, минулі роки та тонни писаних зошитів незрозумілим почерком. Довкола гул авто та тролейбус, що п'ять хвилин зупиняючись на зупинці. Якісь люди, дощ, парасольки - місто, весна. Молодість,що мовби зупинилась. І точка там, де мали бути літери.
- Можна сісти біля вас?
Вона підвела голову повільно, мов сумніваючись,що хтось взагалі здатен звернутися саме до неї. Побачила розкуйовджене волосся та сині очі прямо поряд із своїм лицем. Відсахнулася. Важко відповісти,коли очі так близько
- Що?
- Питаю, чи можна сісти біля вас. А краще - допомогти. Бо коли ви так ще просидите годину, я вже не буду знати що думати.
- Ви сиділи поруч?
- Вже давно.
- Не помітила вас.
- Що ж,це я зрозумів. Хочете покласти голову мені на плече? А то люди в трамваї так дивляться на мене, немов я вас образив, і я за цю годину я майже сам уже в це повірив.
Більше нічого не питаючи, немов слова були зайві, вона сіла ближче до нього. Трохи несміло підвела очі, але побачила його розуміючий погляд враз заспокоїлася. Голова її знайшла притулок на його плечі. Вона й діла дивилися вперед невидющими очима, але все ж стало тепло. Десь біля серця

І так стається,що двоє людей,чиї світи йшли раніше двома різними шляхами, нічого не знаючи один про одного, зітнулися. Може назавжди, може на день, може на годину. Чи це доля, чи людське милосердя? Чи просто двоє людей захотіло долати свою самотність і цьому світі разом

неділя, 7 квітня 2013 р.

На малой стране. Райнер Мария Рильке

В каждом каменном изгибе
древних башен - боль и трепет, -
узкий двор себе на гибель
навсегда забыл о небе.

Лестничных амуров сразу
узнаёшь по жалким позам;
высоко на крышах в вазах
лепестки роняют розы.

Есть калитка там. Кто знает,
чтó за слово удивленно
солнце по складам читает
там, где слезы льет Мадонна?

(перевод Бориса Марковского)

Белый стих

Я тебя буду ждать
Через тысячи верст, километры земли
Я буду знать -
В голове моей будто зажгли
Эти мысли,
Мечты и желанья.

Я дальше пойду
Через дали, реки,пески
Я тебя поведу
В этот мир
Безоблачный, светлый.

Не забудь же о нас
Пронеси через эти метели
Все же будет "сечас"
Как мы этого и хотели..

Я тебя буду ждать
Буду жить этой верой глубокой
Никому у меня не отнять
Этой силы и образ твой.

***


Дымящийся кофе. Ночи без сна
За окнами город и снова весна
И снова облако стремится в след
Дню,которого вовсе и нет..

Я пришел к тебе с приветом...


Я пришел к тебе с приветом,

Рассказать, что солнце встало,

Что оно горячим светом

По листам затрепетало;


Рассказать, что лес проснулся,

Весь проснулся, веткой каждой,

Каждой птицей встрепенулся

И весенней полон жаждой;


Рассказать, что с той же страстью,

Как вчера, пришел я снова,

Что душа все так же счастью

И тебе служить готова;


Рассказать, что отовсюду

На меня весельем веет,

Что не знаю сам, что буду

Петь - но только песня зреет. 


(Фет Афанасий)

середа, 3 квітня 2013 р.

"The Liebster Blog Award"

Маю велику приємність отримати винагороду "The Liebster Blog Award" від чудового блогера,неймовірного поета Аlmast Олександра! Я дуже вдячна за таку відзнаку та із задоволенням продовжу вручення подібних винагород

 

   Эта награда, которая даётся одним блоггером другому блоггеру. Своего рода "спасибо" за проведённую в блоге работу. Её дают начинающим блоггерам, у которых пока менее, чем 200 подписчиков. Если вы получаете эту награду, вы должны написать 11 фактов о себе и ответить на вопросы, заданных блоггером. И вы можете передать эту награду 11 другим блоггерам (не забудьте поставить их в известность) и задать им 11 вопросов. Номинировать того, кто номинировал вас - запрещено

Тож хочу повідомити деякі факти про себе:
1. Я отримаую освіту за фахом "психологія"
2. Психологію я обрала ділом, наукою свого життя і жодного разу про це не пошкодувала
3. Маю маленьку сестричку, їй 5 років
4. Моє велике захоплення - це книги. Останнім найбільшим відкриттям для мене став Ремарк
4. Пишу вірші з 12 років
5. Моя найулюбленіша країна, в якій я із задоволенням провела б життя - Польша
6. Найулюбленіше місто моєї країни - Львів
7. Маю велику мрію відвідати Будапешт,Варшаву і Прагу. Останній пункт, Прага, намагатимусь виконати якнайшвидше)
8. Хрещена православна, але ходжу лише до католицьких храмів
9. Іноді люблю слухати класичну музику. Найулюбленіше - Дебюссі, Місячне сяйво

Блоги, які хотіла б відмітити я :
1)  Блог "Случайные неслучайности" від Олени Силкіної. Від завжди вражає мене віршами, що незмінно перевертають щось у твоїй душі. Щось таке гулке і відчутне. 

2) Блог "Заметки на полях" від Lily . Чудовий блог. Чарівна поетеса. Поки блог тільки розвивається,але її талант вже бринить у моїх вухах

3) Блог "Щоденник думок"  мудрої Олі. Завжди глибоко, тонко, прекрасно. Чуттєво і про життя. 

4) Блог "fall to the heaven" моєї подруги Даші. Завжди щиро, чуттєво і про головне. Без фальші, відкрито про любов, почуття, мрії, думки

5)Блог "Открытые окна"  Mari. Іноді це блог дивує чудовими віршами, іноді - просто відвертими роздумами про життя. Але це завжди цікаво, завжди з гумором, іноді - з сумом. 

Дякую за увагу!)