четвер, 28 січня 2016 р.

Ліна Костенко. Не говори печальними словами

Не говори печальними очима
те, що не можуть вимовить слова.
Так виникає ніжність самочинна.
Так виникає тиша грозова.

Чи ти мій сон, чи ти моя уява,
чи просто чорна магія чола...
Яка між нами райдуга стояла!
Яка між нами прірва пролягла!

Я не скажу і в пам’яті — коханий.
І все-таки, згадай мене колись.
Ішли дві долі різними шляхами.
На роздоріжжі долі обнялись.

***

Забудется все,что было..
Уйдет,лишь на миг растает
Все,что болело и ныло
Снова в душе расцветает
И кажется в это мгновенье
Что можно назад вернуться
Собрать свои вещи с полок
Как верит порой ребенок
В прекрасное "навсегда"
Как в детстве было тихо
Уютно,тепло и дома
Когда тебя ночь укрыла
И все так легко и знакомо
Так кажется мне порою
Что в сердце лишь брешь зияет
Что здесь никто и не знает
В действительности меня
И может глаза закрывая
Я только об этом мечтаю
Проснуться годами раньше
И сном станет,все,что было
Все,что я дома забыла -
Снова сама собой


четвер, 14 січня 2016 р.

Ліна Костенко. І як тепер тебе забути

І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила
Такої чистої печалі,
Такої спраглої жаги,
Такого зойку у мовчанні,
Такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші.
Такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші,
А квіти, кинуті тобі.І

неділя, 10 січня 2016 р.

***

Колихнулися зорі у небі
І застигли на тонку мить
Я на танок цей кришталевий
Місяць хочу запросить
Завиває за вікнами туга
І краплинами ллється журба
Як мені не хватає друга
Чи,може,просто вина...

Ліна Костенко. Я не встигла

Я не встигла звернути за ріг,
і зустрілися ми... Прости...
Ти, здається, також не зміг
непомітно мене обійти.

Що ж, минуло чимало літ,
все розвіялось, наче дим...
Привітайся ж зі мною як слід,
як годиться друзям старим.

І нехай не тремтить рука,
і бентежних не треба слів,
щоб розмова, як тиха ріка,
не виходила з берегів.

Щоб на світлу її гладінь
не набігло ніяких бриж,
а якщо і відкинув тінь,
то лише прибережний комиш.

Бо коли потривожить на дні, -
на поверхню піщинки йдуть.
Хоч самі по собі дрібні,
та велика з них каламуть.

Що ти уникаєш згадок,
а наші місця якомога
обходиш на всякий випадок,
ідеш на десяту дорогу.

Якщо ж тепер врахувати,
що й я їх обходжу по змозі,
боюсь, що ми можем зустрітись
якраз на десятій дорозі.

***

Чи то вільного часу багато
Чи у кружчці сонця достатньо
Просто кожному дню буду рада
Якщо він не стає останнім

субота, 9 січня 2016 р.

Малышка

Месяц снова светит в окошко
Спи,засыпай,моя милая крошка
Ножки усталые - под одеяло
Целый день багала и скакала
Играла,и пела,и сердцем резвилась
Малышка моя совсем утомилась
Глазки свои поскорей закрывай
В сказочный мир во сне улетай..

Останься малюткой еще на денек!
Пусть в сердце твоем горит огонек
Веселья и радости,светлой и чистой..

Детство твое пролетит слишком быстро

Как легко изменить мир













пʼятниця, 8 січня 2016 р.

***

Может мы уже потеряли нить
Может больше нет связи и страсти?
Может больше нельзя ничего изменить и погрязли мы в этой напасти

Я потеряна,ты меня не найдешь
 Я свернулась клубочкам
В котором лишь дрожь
И иголки,по внешней всей стороне

Я сломалась,поверь,
я разбилась и снова не склеить
Я закрыла на крепкий замок эту дверь
И тьма,мне её не рассеять

И осталась меж стен пустота лишь со мной
Невозможной,разломанной и одной
Уходи,и забудь обо всем,уходи
 Ты меня уже не вернешь
И прости..

Тот момент между нами,та тонкая нить
Разорвана,и этого не изменить
Только что-то,проклятая искра в тебе
Разрывается и клокочет во мне

Добивает меня и лишает покоя
Быть может ты тоже..знаешь что это такое