четвер, 11 серпня 2011 р.

Не вголос

Сьогодні я прокинулася і пoчала згадувати..Минулі два дні, мов туман,мов марення - важко згадати,описати,відігнати від себе..Вітер виє,б'є моє вікно..говорити
Ні день,ані ніч не мають значеня у монотоному часі очікуваня.Коли не треба бігти,бігти хочться сильніше..ці два двні були сповнені відсутнього погляду у вікно,музики,що вже не має значеня,людей,що втратили ім'я в глибинах пам'яті..я відпустила все

Люба Порожнеча в мені!Звертаючись до тебе,складу руки та опускаю очі долу.Я винна,та не так як ти - сильніше.Я могла б говорити з тобою вічно,якби не одне - я тебе ненавиджу..йди від мене

Нехай все мине,але все ж щось залишається,щось,що живе в моєму серці і не вмирає - люди,яких люблю,міста,які живуть і цвітуть бузком в моїй незаквітчаній весні..осінь та дощ,що сьогодні змусив розклепити очі,щоб знову бачити світ...
Незабутня Болгарія вночі..тут безсоромно палають вогні вікон та шатрів з музикою,людьми,почутями..А я тут щоб дивитися,небачачи різниці,але відчуваючи красу..Нехай все це палає та переливається - я чомусь хочу іншого..Зранку все інакше - коли нема зайвого блиску речі правдивіші та жалюгідніші...в цьому є прикрі моменти та загалом - я спокійна і згодна на прийнятя.Під легкий джаз у моїй голові я буду повертатися ледве помітними дорогами моєї пам'яті..все буде добре

P.S.любі Р.,Мадам,П.П.,М.Д. - в мене все добре...просто важка подорож та загальне несприйняття подій через втому

2 коментарі:

Ellinia сказав...

мені захотілось сидіти біля твого відсутнього вікна і тримати твою руку.


сподобалось: ти написала так, що, читаючи, не бачиш нічого навколо. повністю - там, в Твоєму світі.
надихнулась. біжу словотворити ;)
P.S. I love u

A. сказав...

мені б теж хотілося бачити тебе біля мого вікна і тримати за руку...біжи словотворити,я чекаю на тебе - як завжди
...люблю