...

Чи важливо,як люди пишуть про самотність? чи може про неї взагалі не варто писати? не варто опубліковувати,не варто....може,треба просто плакати ночами,та нікому не казати?а якщо не можу? якщо я хочу шепотіти/кричати/писати/читати про самотність та не варто?що ж тут скажеш,вона у кожного своя...свої проблеми,своє життя.. у кожного все своє і це сумно,бо нема вже між людьми нічого спільного. чом у так? чому ми губимося ув буденності, чому втрачаємо щось, за чим навіть не сумуємо, навіть ледь-ледь втрату розуміємо?одні питання
без відповідей,без сліз
просто якось не так маю я себе почувати у цей жень,та почуваю
дурна,ох,яка ж я дурна
неправильно я йду,не туду,зовсім не туди
от вже втратила те,що раніше мала. не зберегла. а потім пішла далі. чи мала право це робити?от тепер не знаю чи пишуть про самотність..взагалі не знаю,що з нею робити