...

Кожна мить - це серцебиття. звук,що може символізувати життя взагалі...нема того звуку там,де нема живого. так само,як і дихання. тому тиші не існує. принаймні для людини. лише в косомосі.але останнім часом і там від людей не сховатися
тиші не існує..та чого ж так відчайдушно прагне іноді людська душа?чого я іноді так прагну,мов ковтка чистого повітря...мені бракує тиші. як бракує деяких людей, а іноді навіть сильніше. може,не всі такі. мабуть є люди,що відчайдушно прагнуть заповнити кожнісіньку мить життя, не втратити невловимого моменту,коли все так,як треба. іноді я можу приєднатися і до них
та я б не змогла довго шукати самотності. мабуть, саме від самотності я б біжала куди завгодно,якби це хоч щось змінювало. та ні.не можу боротися з тим,чого нема. і так найгірше. бо боротися можно навчитися,можно зуміти,зібратися,та...
скоріш,людині іноді потрібне відокремлення від світу,але часткове. бо одна справа,коли ти знаєш,що десь є вони,вони скоро з"являться,просто затримуються і в тебе є година/хвилина/день/тиждень на відпочинок і тишу. на те,щоб подумати про важливе,проаналізувати, а потім навколо знову буде гамірно...а не коли нікого нема. ні їх,ні його,ні її. просто Нікого. тоді важче. і по-іншому