Щоденник мандрівниці. Польша 3 дня

Останній раз я дивлюся на все це...кинула останній погляд на вже улюблені вулочки...буду сумувати! сильно-сильно...та не буду кидати монетку чи щось інше,бо знаю - я повернуся

звісно повернуся! тепер я просто не зможу довго жити без Польші...люба моя,не сумуй без мене!я знаю,що тебе підхопить вихор подій і ти позабудеш одну блукачку твоїми вулицями та всеж ...


Тихенько бруківкою...стук-стук-стук...я йшла швидко - хотіла зберегти час...і серце калатало,мов навіжене,бо так важливо для мене встигнути...

Я бачила його лише пару хвилин,зробила кілька знімків та пообіцяла собі: "Повернуся!". І я звісно це зробила...я ходила в костел. я хрещена по-християнські,та не ходжу в християнські церкви...якби зараз мені дали право вибору,то я стала б католичкою. Саме через костел. Бо в ньому справді відчуття,що розмовляєш з Богом. і він відповідає...я пробула там майже годину...бачила,як приходили люди,ставали на одне коліно та хрестилися,йшли..а в мене була довга розмова...

думаю,що Бог зрозуміє мене..і те,що я ,християнка,хожу в католицький храм і там мені краще..якщо Бог і справді десь є,то він повинен зрозуміти

вийшла звідти вмиротворена та уважна. Саме такою має бути Церква..приносити спокій та радість від розмови з Богом


ще мене вразив музей Народів. Картинна галерея в ньому...я просто захоплена..Гіримський, Брандт...польські художники просто неймовірні..я не думала,що колись отримаю стільки задоволення в картинній галереї...хоча, може то події сьогодняшнього дня так підготували мене до зустрічі з мистецтвом


В мене все добре. Просто мені так жаль,що мушу їхати..мене просто розриває це бажання бути одночасно в різних місцях,бо є ще й інша сторона...я вже трішки сумую за Польшею..про всяк випадок,щоб потім сумувати менше... та мені це не допоможе