Завтра

Все б нічого,тільки маленька чорна сумка нагадує мені про завтра...Вона так тихенько і непримітно стоїть у кутку,а мій погляд всеодно кожні п"ять хвилин неминуче звертається до неї

Ось. я дочекалася.попереду декілька днів.коли знов сама для себе, коли ніяких обов"язкових дзвінків та повідомлень, ніяких завдань,які потрібно виконати...
ні, це звісно буде не безділля та розгардіяш, їду всеж працювати,та..
для мене це буде те,чого я так чекала,дуже довго
зміна, нарешті вперед і вперед..завтра мене везтиме поїзд і переповнюватиме захват (я це вже знаю,я таке завжди відчуваю) ніби попереду нова пригода...і в мені заворушеться щось,ніби навіть живе
я буду там. останні дні найбільше думаю про те,що це його Батьківщина. там він писав своє найперше. він і дось її любить. Польшу. так,ніби досі там живе,знає всі її потаємні бажання і таємниці...пише з придихом тільки про неї. ніби це і є найважливіша жінка в його житті. я візьму з собою ці книжки...вони - так багато для мене....я вже намагалася розповісти наскільки,та мені однак не зробити цього...
я так мріяла читати його слова, саме ті,які досі не чула, саме там...і я це зроблю)
люба П.П.,ти звісно зрозуміла,що я пишу про нашого спільного Бога)я навмисно купила нову книжку,я так цього чекала
завтра
неймовірне слово

коли я повернуся,все знов чекатиме мене тут. на тих місцях,що я залишу. я, звісно, повернуся, та я вже жалкую,що муситиму взагалі це робити. якби не декілька людей в моєму житті...