Момент

Іноді ритм життя задає серце..воно калатає і ти рухаєшся,рухаєшся. мені інколи здається,що зупинишся - все, кінець. з часом мимоволі хочєш зупинитися, та вже страшно. боїшся того кінця руху. мов рух - це і є життя
насправді,так і є
але рух той не тільки в самій зміні чи гонитві
Життя складається з миттєвостей. Одна мить може стати вирішальною. А може і не стати. може просто принести радість чи спокій. може наповнити тебе смутком. не обов"язково, мить - і ниточка обірвалась чи ні. є і щось між цим. Щось зовсім інакше. ближче до життя. Бо саме миттєвість - сама суть життя. Кожен чув, та ледве хто зрозумів. Жити кожною миттю, насолоджуватися життям...порожні слова,не більше. Справа в розуміння. У відчутті. Ба більше - в тому,щоб не казати,а робити так. Та ми це втрачаємо. Чому? бо щоб зрозуміти,треба пережити грози та блискавки. А потім світлим поглядом дивитися на Сонце. і воно вже не сліпитиме очі. Бо не преклоняються перед рівними.
спочатку було не слово,не осмислена думка. Відчуття. Мить. Рух. Бажання. це все вже було,коли з"явилося слово. І чекало на нього. Як на знаряддя. І все. не більше. А люди так часто плутають дешевий блиск та справжнє сяйво,що аж хочеться надіти окуляри,щоб зовсім не бачити.
Коли ти ідєш/думаєш/говориш то пропускаєш наявність Моменту. Миттєвостей більше,вони заповнені..може,це головне - заповнити кожну миттєвість. Чи це навмисне,чи ні - байдуже?

краще,коли ритм життя задає серце. Я не зупинюся. боротися. рухатися. не зупинитися. любити. Не припиняючи ніколи. В сенсі життя не головне,що ти вкладєш в це поняття. Головне - вложити так,що для тебе це було щиро і не помилитися. Бо людина не вміє зводити рахунки з собою. А щірість взагалі нікому не завадить