Дещо про віру

Люба Мадам,я все ж хочу тобі сказати. саме тут,бо це частково стосується мого блогу. так,я така от сумна,може я навіть сумую і драматизую вдесятеро частіше,ніж потрібно нормальний здоровій людині...може,я сама себе накручую,може вже не треба...
ну не можу я! хай я неправильна, хай ! я - така
ну не можна мене полагодити,я не машина...я б хотіла,дуже б хотіла викинути все з голови,та вже ж ...не накажеш. я буду порівнювати до тих пір,поки не закохаюся так, щоб аж руки горіли
а до того - буду згадувати, порівнювати, сумніватися, сумувати...
мені б хотілося...та не можу. і я тобі це все казала,як подрузі, для інших в мене все під замком,та тож ти,тому я розповіла чсено,як я думаю...як відчуваю
не будемо сваритися через це

Я рада за те,що є щось світле на наших небесах. і нехай нам здається,що світло зникає,таж то не так...просто іноді треба вірити...берегти віру в серці..іноді вчитися трошки зберегти віру на чорний день,коли її забракне...я вірю у майбутнє. Що воно буде...Буде добрим, чистим,справжнім...і що колись прийде час, і за все вернеться
...у 70 років я буду сидіти на ганку свого будинку та в"язатиму шкарпеточки...в мене буде багато онуків,які приходитимуть після школи та дитсадка до своєї бабусі (до мене,звісно), будуть їсти мої пиріжки і казатимуть,що вони в мене найсмачніші на цілому світі...і віритиму в це....буду саджати квіти в садку та сіяти травичку під численними гойдалками...і в мене буде світла кухня...і вітальня з каміном..по вечорах там затишно палахкотітиме вогонь,а я буду гріти біля нього свої старі кості...)
так легше вірити,що багато що - не важливе..пусте, швидкоплинне
мені з цією вірою легше, затишніше, тепліше
і на душі не так неспокійно,коли зустрічаю проблеми та перешкоди,коли долаю їх,коли приходжу додому виснажена
от і віра. в будь-що. просто треба,щоб щось так було. бо інакше не витримуєш
для когось це віра в Господа...та про це потім...просто може і сам Господь придуманий людьми.щоб було у що вірить,кому молитися,на кого спихнути. кому дякувати