Не спати

Прийшла..задоволена,майже щаслива..навіть алкоголь вже невідчутній...
Не спалося.
я лежала та думала, думала, думала..і думки не йшли з моєї голови..та ж сама винна - не можна отак перекрутити біологічний годинник, а для такої як я - табу. не можна не спати, та все ж бачити немов сни ті видива, що зазвичай бачу у пітьмі
ох,я і слоненят рахувала, як Петрик, та не допомогло..близько третьої зрозуміла - пішло все...раз не сплю, та й зустріну сонечко, бо давно же не бачила сходу, скучила за ніччю темною та тишею глибокою, бо кинула вже по ночах працювати...не можу потім весь день ходити, та в землю дивитися..
віддалася спогадам, що як завше тільки й чекали нагоди...нехай...може засну...не встигла скліпити очі, як нове захопило....багато думала в цю ніч, та все те навіть мій блог знати не повинен - нехай хоч він по ночах спить,як менше знатиме...)
Та надія на сон марна. вкотре. багато речей стають не важливими, зокрема завтра..бо здається, що воно ніколи й не наступить, те завтра, де все будет так, як  треба. а  колись взагалі буває,щоб все як треба? та все ж немає. тому - маємо те,шо маємо, як казала бабуся...
зупинку я отримала. малесеньку таку. де лише зупинялася перед дорогою..втомилася..а надто - сьогодні..бо сон, бач, все ж багато значить.. та я це давно зкумекала, навіть пишу про це роботу...
сьогодні пробувала поститися, і зрозуміла, що деякі книжки кажуть правду про це - неймовірне щось, коли нічого не повинен перетравлювати, і з"являється енергія..я з таким задоволенням працювала. що сама не помітила, як линув час...
Цей день скінчився...Як і багато днів до цього, але зараз прийшла знайома думка..Цю думка не приходить вже багато вечорів, але...ну, не те щоб я знала, але здогадувалася - я це ще згадаю. так і є. згадалося. без минулої жаги, як відлуння, що з часом...навіть цього слова не напишу - щоб не наврочити