вівторок, 19 квітня 2011 р.

Старі аркуші

Якщо сумно - не треба читати далі,не хочу ще більш нагнітити
Якщо спогади - це фотокартки пам"яті,то в мене - цілий окремий альбом про прогулянки...Знаєте, це все аж пече - ти всюди була, але не одна,а зараз їдеш у повній маршрутці людей,яким зовсім нема діла до тебе...Хоча тобі до них - так само

і ти їдеш,їдеш...і не взмозі зупинитися пригадуєш - так гарно було тут далекою весною, чи свіжим осіннім днем...а на землі лежало опале листя..а коли дощ шов у цьому парку...не знаю,як у людей. але в мене дуже багато асоціацій з природою,так в мене завжди....і місця нагадують мені..та що там казати - все місто нагадує мені,аж кричить
сьогодні навіть затулити вуха навушниками було безнадійно. тому,я цього взагалі не робила..сиділа,дивилася і уявляла
як ти там?бо тиж тепер живеш на тій вулиці,де м у ш у часто бувати...хоча бачить Бог,кожного  разу, коли я виїзджаю на цю вулицю все в середині перевертається...а коли йду по ній - наче чекаю удару, прислухаюся, придивляюся, та швидко-швидко крокую вперед,аж поки не буду в безпеці,там, де тебе ніколи не буде знову..та до тієї безпеки треба ще доїхати та пройти,тому....
ох,я не буду докоряти собі за цей пост...от не буду і все.бо немає сенсу та й взагалі - пішло все під три чорти
бо я все одно не зупиню цим власних думок...так,люба П.П., мабуть я тобі збрехала....малесеньку крапельку,таж ти мене пробачиш і зрозумієш. я завжди це відчуваю за собою - твою мовчазну підтримку та розуміння..я недавно прийняла до себе думку про твоє значення в моєму житті і не полишаю її
Гірко...хоча ні,гіркою може бути кава, а мені...ну паскудно трохи
В теорії все чудово в мене,але це теорія,а в на практиці все трохи паскудніше..на практиці завжди паскудніше,ніж в теорії...Януш би зрозумів цю думку до кінця

Я не знаю,як потім,колись,буду будувати інші спогади..от чому я так хочу полишити це місто - хочу писати нову історію з чистого аркуша(ну,якщо доведеться),а не писати на, ніби витертому від старих позначок, аркуші...

6 коментарів:

Алёна. сказав...

мне порой хочется уехать из своего города,чтобы только забыть...чтобы не ходить по тем местам, с которыми связаны воспоминания..

A. сказав...

ты меня понимаешь...да и многие,наверно,испытывали что-либо подобное
просто иногда это ощущается явственней

Ellinia сказав...

я думала.
багато.
мені це так нагадує мене.
років зо два тому.
коли йдеш вулицею і "чекаєш удару".
ноги ніби вата.
тремтять не тільки руки, а й душа.
гарно передано.

A. сказав...

дякую
про тремтіння - свята правда
і ноги теж ледве носять,але йдеш швидко-швидко
аби швидше втекти із зони "небезпеки"

Анонім сказав...

уехать.. от проблем сбежать можно, а вот от самой себя... где гарантия того что на новом месте ты не столкнешься с теми же проблемами? Тогда что, снова в путь?
жить в отдалении от близких это большая душевная тягость(ностальгия). уехать можно, главное не сжигать мостов с дороги в родные места, а Родина-это в первую очередь место где тебя ждут..
ballack

A. сказав...

Просто сейчас во мне живет и ростет желание уехать..дело не только в воспоминаниях(хотя не совсем и без них)
ну..сложно мне это объяснить сейчас

я пишу сразу после, когда еще чувствую
дальше понять сложнее,даже мне самой,что же я тогда хотела