Прикро

Сьогодні в повітрі літає натхнення)я багато думала над тим,що сотні людей сьогодні будуть посміхатися,проходячи повз майже зелені дерева, квітки на вишнях та яблунях...а ще я мрію,щоб скоріше зацвів бузок)я тоді буду найщасливіша на планеті,бо обожнюю ці квіти...
такі веселі думки літають в голові,коли так гарно навколо - ще не літо,але тепло, вже не зима,та тінь дихає приємною прохолодою
кожен зможе щось сказати про це,кожен пригадує своє

а знаєте,як побачити щиру і відкриту людину на вулиці?як вирізнити її із натовпу?

Я сьогодні,як і майже завжди, поверталася додому з сестрою...ми йшли,вона тримала мене за руку (їй 3 роки) та розповідала про свої великі дитячі проблеми(як посварилася з хлопчиком у дитсадку,тощо)...і раптом моя мала захотіла помахати рукою людям,які проходили повз нас....
Що ж,помахали у відповідь тільки двоє-троє. Поміхнулося декілька хлопців
але як багато людей просто глянули на нас мов на божевільних і пішли далі, навіть не посміхнувшись
може я занадто приділяю увагу дрібницям,та все ж...я б ніколи НІКОЛИ н і к о л и спокійно не прошла повз гарненьку дитину і звісно помахала б рукою у відповідь!не знаю,може це зі мною щось не так,але не можу я спокійно пройти повз дитину
прикро,що на таку дитячу відверту поведінку люди майже не здатні реагувати позитивно, радіти, відповісти так само щиро...мені жаль, що вес це так. що люди настільки зайняти власними проблемами і турботами,що майже не визирають зі свого життя,не озираються на інших, просто ходять по землі,байдужі до всього
не розумію я такого світу. не розумію і не хочу розуміти,куди це все падає, котиться, руйнується..і так ...ну не знаю..."за Державу обидно",мабуть..