Інколи просто хочеться тепла...і вогню в каміні... чашку чаю. не робити нічого. просто бути в теплі.І щоб хтось теплий поруч) Таке життя..чи коротке,чи мінливе. Навіть я, та, що завжди не можу всидіти й п"яти хвилин спокійно, зараз хочу спокою. І чи не вперше - отримую його. Це теплі, домашні канікули..Я спочатку гнітилася цією тишею, але...Раптом все змінилося. Мабуть я просто зрозуміла те, нащо закривала очі декілька тижнів - я дуже втомилася. І з"явився цей напівсонний стан, що хвилями накочується на мене. Можу не їсти, не спати до півночі, встати пізніще, ніж завжди..Та мене нічого не тривожить. І це на краще, я знаю. Іноді варто поринути в спокійний сон, знаючи, що завтра попереду ще спокійний день, і післязавтра - теж. Дім - це таке місце, де навіть в темряві ніде не впадеш чи не зачепиш, бо досконало знаєш як і що стоїть. Тут все рідне тобі. Тому все зрозуміло. Але мені не можна сидіти тут вічно. Та вперше мене це не радує. Я б просиділа тут вічно..та в мене це звісно пройде.Це завжди минається, бо я насправді не вмію довго сидіти вдома.
Добре сісти біля вікна та задивитися у вікно..Я так люблю свій вид з вікна. Тут я бачу майже все місто...
Я знаю цей краєвид різним - засніжені будинки та городи, біла магістраль, від снігу важкі дерева та ранкова темрява, а від білого сліпить очі,коли вдень сяє сонце та відбивається сріблом..
....навесні зеленіє травичка, цвітуть вишні та яблуні, та повітря п"янке від пахощів квітів та трави...
...влітку сонце припікає, та млосна жара стоїть над містом, а вдень тихо-тихо, лише гарячий вітерець залітає у відчинені вікна та не несе омріяної прохолоди...
...А восени...коли моя Осінь, і листя на деревах багряно-золоте, і такі теплі вечори...коли місто наповниться шурхотом опалого листя і міниться веселими барвами...тоді я бачу, як біжать хвилі по Дніпру, а сонце кидає останній погляд на місто і золотом вкривається небо, і все таке миле мені...це буде..буде...ще не скоро. Та прийде, прийде люба Осінь, а там і Зима повіє морозами і вкриє все своїми білими руками...
І все знов вернеться, як і завжди все повертається...І це вернеться точно в свій час, в потрібну годину...я буду чекати...особливо Осінь, буду чекати вдома, я вже визираю за нею в вікно
Добре сісти біля вікна та задивитися у вікно..Я так люблю свій вид з вікна. Тут я бачу майже все місто...
Я знаю цей краєвид різним - засніжені будинки та городи, біла магістраль, від снігу важкі дерева та ранкова темрява, а від білого сліпить очі,коли вдень сяє сонце та відбивається сріблом..
....навесні зеленіє травичка, цвітуть вишні та яблуні, та повітря п"янке від пахощів квітів та трави...
...влітку сонце припікає, та млосна жара стоїть над містом, а вдень тихо-тихо, лише гарячий вітерець залітає у відчинені вікна та не несе омріяної прохолоди...
...А восени...коли моя Осінь, і листя на деревах багряно-золоте, і такі теплі вечори...коли місто наповниться шурхотом опалого листя і міниться веселими барвами...тоді я бачу, як біжать хвилі по Дніпру, а сонце кидає останній погляд на місто і золотом вкривається небо, і все таке миле мені...це буде..буде...ще не скоро. Та прийде, прийде люба Осінь, а там і Зима повіє морозами і вкриє все своїми білими руками...
І все знов вернеться, як і завжди все повертається...І це вернеться точно в свій час, в потрібну годину...я буду чекати...особливо Осінь, буду чекати вдома, я вже визираю за нею в вікно
Немає коментарів:
Дописати коментар