Мої історії

В мене на підвіконні зацвіли фіалки)не можу не радіти,дивлячись на них, хоча вони й червоні.ненавиджу червоний. та все одно - вони дуже гарні.погода мов знущається, а мене питають - чого не люблю весну?та гляньте на вулицю - багнюка, вогко, сиро й хмарно. що це за життя в сірих та коричневих фарбах? такій погоді я не радію,хоч вбийте
Сьогодні не видно зірок. Та ніч темна і безхмарна. добре думати,дивлячись у її чорні глибини.

Читаю книжки на одному подиху..там життя в кринолінах, манірство, гонитва за чоловіками... сміюся і плачу..книжки...вони сповили мене вже дорослою, виховали вже іншою, любили, вчили, наділяли. і зробили. мене мною. я така вдячна. Моїй найперші, найсильніші враження та захопленння, це ви - мої друзі, супутники по життю в усіх епохах, моя уява про світ, де все інакше. Не краще, не гірше, інакше. Де простіше, бо вже хтось придумав розв"язку, читай собі і все, вихід знайдено, рішення прийнято, але не має цьому вже ради...Все так, як вигадав хтось невидимий та всемогутній...Тут і чари, і любов, і ненависть, і дружба...Справжні відчуття, барви темні та світлі, вигадка та яв. і я гуляю цими просторами без права на поворот, іду чиєюсь стежкою, слухняно йду, пришвидшую крок...запиняюсь, мрію, думаю, аналізую...піду далі. посміхнуся. гляну в вікно. чи заплачу, чи розсміюся...знає мій Автор.образ єдиного Автору всього,що завжди в мене в серці, веде мене..по всіх істроіях. І він близький мені, бо я теж інколи веду за собою по власній історії


І коли пишу я стільки всього відчуваю...Мов всесвіт, що тільки будується, і хаос, і спокій в цьому. Хвилювання змінюється розумінням, та прийняттям. Як це - створити світ, населити його? Зіткати з уяви власне полотно, розвісити замість неба? Писати-летіти між людьми-примарами, що не існують взагалі...Створити їм долю, шукати в собі їх історії...Та най те все живе самостійно, треба навчитися відпускати...Та в самому тобі - чи це проходить без змін? ти так вважаєщ? ні. ніщо не минає беслідно, а те,що пропустив  кріз себе - нізащо. Розфарбовуєш себе, малюючи інші життя, хоч і не існуючі. по суті...розплітаєш на клубки, не жалієш ниток...та це не має значення
я дуже вам вдячна, за себе внутрішню і теперішню)