Сьогодні

Ранок.... навіть кращий за яблуко. Свіжіший за ковток повітря.Сьогодні тепло. У грудях,на душі,рукам. Кольори такі світлі,такі сонячні...Туман зранку,пухнастий,сріблястий та осінній. що може бути краще?за це варто прокидатись щоранку,за це варто вірити і жити

Золотаве та променисте повітря..так солодко дихати,та не хочеться йти. Все застигло на мить,на день...На довгий сьогоднішній день. Люди рухаються,поспішають,гомонять. Зупиніться! на хвильку

Невже ніхто не бачить?

Як шурхотить сьогодні листя,як воно без вітру опадає на землю,падає на плечі,плутається у волоссі. Я посміхалась. Так легко для мене сьогодні. Що треба людям? Невже не можна зупинитись...якщо ноги не йдуть,якщо погляд зупиняється мимоволі,тремтить серце без вітру..я б зупинила мить на багато віків. Щоб пам"ятати,щоб дивитися вічно,щоб слухати цю тишу..та люди невпинні,невблаганні,вони рухаються далі. Втрачають чудове "сьогодні",наступного дня сплутають його із "завтра" і все по колу.

Болить голова,трохи паморочиться,туманиться ледь-ледь. Треба йти.Мені,як і всім навкруги. Я не змогла їх зупинити.Треба йти