неділя, 16 жовтня 2011 р.

Розповідь про розповідь

Не гріх бачити те,що інші не бачать. Вони просто не помічають.Але є одна особлива людина,яка поважає дрібниці. Вона їх бачить найперше. Просто вона уважна до інших.Не байдужа.З її розповіді...

...Якщо не сірий в світлу клітинку,то темний в сіру..чи якось так. Завжди краватка. Він навіть не знає,що за ним дивляться. Не стежать,а саме дивляться. Він -  цікавий. А особливо його внутрішня кишеня у піджаку кожної середи. Саме по середам в цій його кишені лежить лист. Він цілий день носить його із собою.Моєю заповітною мрією є дізнатися,хто пише йому. Я навіть не знаю,чому для мене це було б так важливо дізнатися про цей лист. Кожного ранку він читає свіжу газету. Кладе її зліва від себе. В кишені сорочки носить гребінець.Я сама не знаю,чому дивлюся на нього. Він не старий,не молодий. Буду дивитися на нього. Як і всі ці місяці. Я просто дивлюся на нього. І все помічаю...

...Є такий хлопець. Я часто зустрічаю його,коли повертаюся додому. Він завжди йде перед мене. І я бачу все ті ж світлі туфлі без підборів і чорні шкарпетки. Він так кумедно підгортає світлі штани,що коли я іду мій погляд незмінно зосереджений на його ногах. І в нього хода щасливої людини. Мов земля злегка пружинить під його ногами.Він завжди йде над-швидко. Тому поки я іду за ним він ще більш пришвидшує крок крок і завертає за ріг. Я посміхаюся,коли знову бачу його...

...Вона вже кілька років мешкає в моєму дворі. Нікого не має в неї,крім доньки та собаки. Вона гуляє зі своїм лабрадором, але постійно б'є,коли він щось робить не так. Просто б'є його повідцем. Колись в неї було довге русяве волосся. Вона гарна,але сумна. В дочки теж було таке сам волосся. Довга русява коса. Але враз вона підстригла їх обох. Сама навіть пофарбувалася в чорний,а доньку просто коротко обстригла. Бо ж донечка мала і нічого не вирішує. Мала просто доповнення. Як і той лабрадор. Вони повністю залежні. Вона вирішує їх життя. Та їх самотність...

P.S.люба П.П.,твоя розповідь здалася мені захопливою,я хочу це пам'ятати. Я люблю тебе і буду берегти твої історії. Я дещо змінила,дещо записала так,як зрозуміла. Чомусь ці люди,про яких ти розповіла,стали в моїй голові мов живі. Я довго згадувала їх,коли ми розійшлися. І ось.Не засуджуй мене.

P.S.S.розповідь на основі розповіді про цілком реальних людей. Бо у всіх нас є власне життя і власні історії. Деякі заслуговують на те,щоб бути почутими.

Немає коментарів: