Парк

Яке найкраще місце восени?Звісно парк. Це - цілий світ, осередок неминучої осінньої краси. Не просто дерева,листя та тиша. Щось більше. Свобода. Шепіт. Рух,повільний чи раптовий,легкий та невимушений..Життя. Що вирує в цьому місці,яке хтось може назвати мертвим. Та осінню починається життя.Саме сон відкриває коло життя та відродження нового з минулого. Я завжди так думала.
І цей час саме зараз. Початок сну,що відкриє рух вперед. Для того,щоб знову рушити далі, потрібна крапля,мить,відтінок миті для спокою та зупинки. Всьому потрібна ця мить.  Я б хотіла тримати її в долонях,щоб вона зігріла руки,що більше ніхто не гріє,вже дуже давно.
Я чекаю від осені чуда,я все ще чогось чекаю. Не знаю,навіщо,не знаю,для чого чи від кого. Я не знаю,але чекаю.Не початку життя,хоча це найбільший скарб,я хочу не цього...
...Люди,такі щасливі, фотографуються та сміються.Вони приходять із сім'єю за гарними спогадами. І вони їх отримують. Старий із собакою. Собака теж щасливий,бо несе свою палку. Закохані гуляють,тримаються за руки,цілуються,кидають листя. Діти сміються та тягнуть батьків далі,вглиб парку...

P.S.Люба П.П.,дякую тобі за цей день,ми були в моїх улюблених місцях у нашому місті,я знову дивилася на світ зверху.Майже торкаючись руками неба,там,де народжується вітер,високо серед дерев..