Момент

Відкрити очі. Так повільно-повільно,знову подумки розрахувати,скільки пройшло часу. Ранок. У відчинене вікно долинає легенький шурхіт...а ще шепіт крил та стукіт маленьких ніжок. Навіть не буду визирати - злякаю. Так тепло і зручно.Ще раз поринути в сон,хоча б на кілька хвилин

В нашій голові стільки всього цікавого. Я бачу дивовижні сни. Історії,які одразу хочеться запам'ятати...на все життя. Не знаю навіть,як вони виринають у моїй голові. Це дивовижно. Бо я вже давно не думаю,не мрію,про такі чудові сни...

Моє вікно - вікно у світ. Я можу бачити,як хвилюється зранку ріка,як повільно підіймається дим над городами,Як стрімко ховається сонце за хмари. Вітер відвідує дерева. Шурхотить листя. Опале.Десь від землі відриваються хмари,щоб поринути в небо..Я забуваю про все

Обожнюю цей час.Коли я навчилася?Чомусь саме зараз здається,що я зуміла полюбити мить окрему,нечітку,швидкоплинну. Полюбити так,як ніколи не любила...Я закохалася в цей момент. Для мене зараз так багато всього...І кольору,і вітру,і думок.Хочеться розкрити вікно ширше і полетіти. Який жаль,що мене все ще тримає земля