З часом приходить розуміння. Розуміння речей,людей чи думок. Зараз я зрозуміла,що повинна вчитися. Навчитися себе розуміти.Щоб відпустити непотріб та поринути в справжнє життя. Щоб більше не чути слова "депресія" коло себе. Я повинна
Навчитися бачити найкраще. Щоб саме щось хороше впадало мені в очі з кожним поглядом. Зупинятися біля кожного щасливого моменту і запам'ятовувати. І намагатися зачепитися на кращому якнайдовше.
Навчитися засинати вечорами. Поринати в сон спокійно і не відчутно. Щоб голова більше не гомоніла,коли я лежу в ліжку...Тихенько закривати очі і чекати на сон.І посміхнутися.Ледь-ледь. Власному спокою.
Навчитися відпускати. Людей та проблеми. Тому що люди здатні самі вирішити,залишатися їм чи ні, а проблемам просто нема місця в моїй голові. Треба думати про добре,воно тоді обов'язково відбудеться!
Навчитися спокійно йти вперед. Не зважати на труднощі,лише долати їх. Я так близько сприймаю дрібнички,що просто забуваю про мету. А так не повинно бути. Дрібні поразки треба залишати позаду, винести з них урок - і все.
Навчитися посміхатися. Щиро. Від вуха до вуха,бажано. Бо я так рідко це роблю. Нещодавно мене попросили всміхнутися. Крізь сльози. Тоді я на частку секунди майже фізично відчула,наскільки жалюгідною може бути посмішка нещасної людини.
Навчитися говорити людям добрі,ласкаві слова. Навчитися простити пробачення. Я стільки всього маю навчитися!Але я живу для цього,я буду рухатися далі. Обіцяю.
Навчитися бачити найкраще. Щоб саме щось хороше впадало мені в очі з кожним поглядом. Зупинятися біля кожного щасливого моменту і запам'ятовувати. І намагатися зачепитися на кращому якнайдовше.
Навчитися засинати вечорами. Поринати в сон спокійно і не відчутно. Щоб голова більше не гомоніла,коли я лежу в ліжку...Тихенько закривати очі і чекати на сон.І посміхнутися.Ледь-ледь. Власному спокою.
Навчитися відпускати. Людей та проблеми. Тому що люди здатні самі вирішити,залишатися їм чи ні, а проблемам просто нема місця в моїй голові. Треба думати про добре,воно тоді обов'язково відбудеться!
Навчитися спокійно йти вперед. Не зважати на труднощі,лише долати їх. Я так близько сприймаю дрібнички,що просто забуваю про мету. А так не повинно бути. Дрібні поразки треба залишати позаду, винести з них урок - і все.
Навчитися посміхатися. Щиро. Від вуха до вуха,бажано. Бо я так рідко це роблю. Нещодавно мене попросили всміхнутися. Крізь сльози. Тоді я на частку секунди майже фізично відчула,наскільки жалюгідною може бути посмішка нещасної людини.
Навчитися говорити людям добрі,ласкаві слова. Навчитися простити пробачення. Я стільки всього маю навчитися!Але я живу для цього,я буду рухатися далі. Обіцяю.
2 коментарі:
Як добре усвідомлювати, що я вже пройшов через такий період свого життя і як воно в мене змінилось, коли я навчився робити все про що ти написали, разом з тими речами, які не давали мені спокою протягом моїх молодих років...Саме головне, в цій справі, це постійне бажання рухатись вперед. Вчитись жити. Покращувати себе. Впевнений, що все це прийде до тебе-ти рухаєшся в правильному напрямку ;)
Дуже гарно висловлюєш свої думки. Молодець ;)
дякую за розуміння і підтримку)
Дописати коментар