середу, 27 липня 2011 р.

Неймовірність та потрібність

Як це неймовірно - бути комусь потрібною 


Якби не було сестри,в мені мабуть зник би цілий світ.Мені б було тяжче жити,я б менше посміхалася. Менше на кілька років сміху...Менше радості було б у моєму житті,менше сенсу.

Іноді вона просто шукає мене у пітьмі своїм рученям,тривожиться,якщо не може мене намацати (в неї тоді так заходяться брові та на лобі з"являються складки,а на обличчі такий ображений вираз)..і знаходить. Бо я завжди буду поруч.Завжди.
Іноді вона просто шепоче моє ім"я..я ніколи б не чула його по кілька сотень разів на день у різних тонах,інтонаціях,частотах,якби не вона. Нікому я не була настільки потрібною і важливою
Якщо вона не спить і не бачить мене 15 хвилин то вже починає стурбовано озиратися,шукає мене поглядом,потім ходить і кличе мене...
Якщо я йду,то повинна попрощатися.Я повинна!Інакше - найглибша образа на весь світ,що кудись забирає мене
Та насправді нічого важливішого від неї в мене не було і немає й досі
Коли вона налякана/щаслива/весела/сором"язлива/сонна вона повинна бути зі мною.І це - неймовірно
Бо насправді я нічого в житті не зробила такого,за що вже винагороджена нею.Вона - щось неймовірне,за що я ще не заплатила.Але за все в житті потрібно платити,я впевнена.Та за неї будь-яка ціна буде малою

2 коментарі:

Оля сказав...

Вона - маленьке чудо, бережи і цінуй її.

A. сказав...

Так,я намагаюся