Непереривний рух

Ми рухаємося...у ритмі серця,але жвавіше..раз-раз-раз-раз... неперервно..без зупинок..вони нам не потрібні
Швидка залізна маса долає величезні відстані несучи у своїй пащі нас - таких заклопотаних, поспішливих, зосереджених..чи це метро,чи поїзд..мені ближчий поїзд..тому про нього і йде мова. За вікном - швидка зміна барв майже однакового зеленого чи сірого..бо це чи дерева та лани,чи міста та села..і все це бачиш лиш одним поглядом,миттєвість - і ти вже далі,не помітив нічого,через хвилину забув.. так проминаєш осередки життя і вони не лишають у тобі сліду - хіба так треба?
Чому ми поспішаємо, женемося за чимось,тікаємо від когось..Ми маніакально зосереджені на збереженні часу,не витрачаємо на зайве,проминаємо важливе...вперед-вперед-вперед
Так наше життя,ніби поїзд з мірним ходом,що повторює вже звичний рух, йде вперед,але іноді насправді є просто рухом по колу...
Ми відчуваємо і губимо..любимо і втрачаємо..бачимо/чуємо і не запам"ятовуємо...як так?просто! це таке тепер життя в нас,багатьох із нас, сліпих та глухих до інших,до краси,до духовності, спраглих до грошей і благ,загрузлих в побуті...

                                                                            могло бути написаним 28.06.2011