Сідало сонце за обрій і тихо-тихо вечоріло...у повітрі виноград та яблука...як на мене,трохи не вистачає бузини в такий вечір,її п"янкого аромату...
Ходжу серед дерев та лоз,насолоджуюсь...дитина вже мирно спить в темній і прохолодній кімнаті,а я просто дихаю і все чудово...
Неймовірний вечір.Тихенько муркотить у моїх ніг кіт,щойно прийшов і вмостився біля мене...почухаю його за вухами..тепер ми разом будемо проводжати сонце за обрій,а може і зустрічати наступний день...
Теплий і спокійний вечір..Без голосних слів та зайвого.Без важкого дихання міста надвечір. Тут все простіше.Людина та природа. А місто давить на мене собою,чомусь останнім часом більше,ніж завжди. Та я вже втекла звідти,тому можна і не згадувати...
Лише якийсь тиждень тут. Мені навіть шкода,що тиждень це лише 7 днів,які пролетять швидко,я вже відчуваю...
Тихенько зайду до кімнати,щоб слухати її дихання.Маленька і найдорожча мені,улюблена всіма,трішки галаслива та вперта,але мила та приязна...
Ходжу серед дерев та лоз,насолоджуюсь...дитина вже мирно спить в темній і прохолодній кімнаті,а я просто дихаю і все чудово...
Неймовірний вечір.Тихенько муркотить у моїх ніг кіт,щойно прийшов і вмостився біля мене...почухаю його за вухами..тепер ми разом будемо проводжати сонце за обрій,а може і зустрічати наступний день...
Теплий і спокійний вечір..Без голосних слів та зайвого.Без важкого дихання міста надвечір. Тут все простіше.Людина та природа. А місто давить на мене собою,чомусь останнім часом більше,ніж завжди. Та я вже втекла звідти,тому можна і не згадувати...
Лише якийсь тиждень тут. Мені навіть шкода,що тиждень це лише 7 днів,які пролетять швидко,я вже відчуваю...
Тихенько зайду до кімнати,щоб слухати її дихання.Маленька і найдорожча мені,улюблена всіма,трішки галаслива та вперта,але мила та приязна...
Немає коментарів:
Дописати коментар