неділю, 17 липня 2011 р.

Дихати гладіолусами

Ловлю губами повітря. Зітхаю. Згадую. Іноді приємно,іноді раптово. В моєму житті було стільки приємних речей. Їх варто згадувати. І добре,що швидко плине час,день за днем. Нічого поганого,тепло і сонячно на руках і в думках.

Збирала квіти і раділа. За те,що все так,як є. Одна квітка впала. Ніжні пелюстки,білосніжний білий. Чистий і неторканий. Босими ногами по землі. Лише хвилина,щоб трішки відпочити і піти далі. Щось в цьому дні є. Спокій. Прості справи,які потребують вирішення чи хоча б присутності. Якщо я бачу щось хороше в сьогоднішній буденності,то...невже я щаслива?

Я просто торкалася ніжної квітки і дивилася у вікно..Полишаючи давно знайомі поля і дерева я поверталась додому. І теж раділа цьому...
День на природі,поряд з нею,постійно поруч. Мабуть це діє,як ромашковий чай - заспокоює. Зупиняєшся. Дивишся. І тобі просто добре.

А потім ще довго-довго згадувати як повітря насичене яблуками та шелест трави під босими ногами...

5 коментарів:

Оля сказав...

Ми можемо бути щасливими, але для цього необхідно дозволити собі бути щасливою. Я рада, що твій день пройшов в щасті

Алёна. сказав...

ты счастлива)

A. сказав...

дякую вам обом,я згодна з цим
це приходить якось раптово і непомітно,але..це так

Anna Neula сказав...

Всё-таки, счастье - это быть на природе, быть ближе к ней! В очередной раз в этом убеждаюсь))

A. сказав...

так,Анно,це просто необхідно людині для щастя та гармонії