Небо і зорі. між іншим

Я закриваю очі. Але бачу теж саме - безмежне небо..Я підіймаю голову,не можу відвести погляду. Останнім часом я стільки всього бачу...Зірки.Небо.Візерунок на шторах на сьомому поверсі. А в у вікнах зліва на третьому синє таємниче сяйво. Там ходять тіні. Ледь-ледь займається червоним
Вперед-назад,вперед-назад...рух життя. чи робиш ти крок вперед хоч раз за день?що важить цей крок?чи змінює він щось у твоєму житті?а потім ти можеш повернутися...Та для мене повернення - це поразка. Тільки не назад.
Зірки підморгують мені з неба..їм добре. Вони, мабуть, щасливі. Радію за них. Тихенько.
Не можу...голова розривається. Від думок та сумнівів.Від безвиході та буденності. Від "повинна" та "винна". Мені потрібен етанол. Багато.Зараз
День в пустих балачках. Порожні усмішки. Сміх. Несприйняття радості. Бажання спокою. Мати ціль та рухатися. І щоб не турбували
Фото..на стінах,в голові,на сторінках. Ми такі далекі від минулого,від людей у минулому,від нас самих,що колись населяли минуле. Я вже не така. І я не одна змінилася
Погляд ковзає по стелі..холодний білий. Теплий чорний.Хочу,щоб мене зрозуміли такою,яка я є. І без питань сьогодні.І завжди.

Що ж,я мабуть часто роблю помилки. Я чекаю,це так,а терплю я вже якийсь час,але мені це не заважає сподіватися чи боятися
І що взагалі ще можна зробити?
Є щось,що від тебе не залежить,а залежить від іншої людини,коли ти робиш усе що можна, то настає все ж той момент,коли ти чекаєш на наступний хід. Я ось у цьому стані зараз. Чекаю наступного ходу. І боюся його
Я ненавиджу це найбільше - коли стається щось,відбувається щось,що від мене не залежить і я повинна сидіти склавши руки,я звикла долати,боротися,а не чекати.