Хочу

Йти додому..просто йти і вірити,що йдеш...Повня,зорі,хмари..в коробках-будиночках вже палахкотять світлі намистини...Не йти, а летіти..туди,де в темряві закриваєш очі,бо знаєш точно,на що натрапиш... Повертаючись назад

Я хочу написати історію. Про Тебе,про мене. про наше кохання. В якій я гарна і Ти це бачиш..Де нема моєї холодної,пихатої самотності,де нікого нема крім нас...
Чому я бачу всі ці погляди й слова..Як легко і як важко дивитися на них,таких закоханих крізь власну сліпоту..Важко радіти і приємно. Хтось і правда заслуговує,хтось отримує,хтось бачить
Злегка зп'яніла,злегка хвора..Як і завжди дивні метаморфози в моїй голові. Цікаво навіть дивитися,ніби збоку
Я хочу знайти Тебе. Хочу забутися в Тобі,танути в твоїх руках. Я б легенько піднялася,щоб бути на рівні твоїх очей і довго-довго в них дивилася б...Ти б ніколи не пішов після цього,ніколи
В моїх мріях проживаючи кожну нашу мить,я ношу це в серці мов талісман.Я так люблю,коли Ти посміхаєшся..коли ти посміхаєшся лише мені
Я б написала сотні сторінок про нас,благаючи Бога,щоб хоч слово стало буттям,у якому є Ти
Хотілося б з Тобою йти в цій темряві і нічого не боятися. Бо мені так мало Тебе кожної миті...Кожної миті,коли я втрачаю,щоб знову отримати Тебе
В моєму порожньому всесвіті стало б мало місця для нас обох. Я б кожну секунду горіла від страху Тебе втратити і так само палала б щастям,Тебе маючи
Якби я знала,що Ти просто Є. Мабуть і цього буде більш,ніж достатньо. Хай я не мала б права зазирнути в тебе..Хочу просто знати
Хоча ні!Любити Тебе надсильно,щоб люди оберталися на наше щастя..Щоб тримати твою руку в темному кінозалі і плакати від того,що всі фільми і книги - не вигадка
Ти..найсолодше марення...найбільше божевілля...і одна думка...от би знати напевне...що Ти ...десь..Є