Чи то листя плуталося у вітрі,чи то вітер вплітався у віти..як би там не було,листя шелестіло,а вітер дмухав нього що раз сильніше. Сонце сліпило в очі. Такий день не був відповідним для відкриттів,тому я їх і не робила..просто спостерігала..."Here we are . Isn't it familiar"
Насправді давно нема кому сказати щось настільки щиро,як хочеться..І так щиро сміятися..."Haven't had someone to talk to. In such a long time"
...Вони йшли мовчки,просто тримаючись за руки. Він однією рукою підтримував поперед себе коляску. У колясці спало немовля...Вони просто йшли,дивлячись вперед. І їх життя,молоде,сповнене щастя та змісту,саме таке,яким має бути. В цей сонячний день,вони - він і вона та їх спільне щастя,просто йшли вуличкою і дивилися вперед...
На небі не було жодної хмарини. Привітно усміхався день,трішки спекотний,але світлий. Легка золотава тінь вже де-не-де лягла на дерева, злегка втратила блиск трава.."I should go.Before my will gets any weaker And my eyes begin to linger"
В моїх вухах не то дзвін,не то музика,щось калатає в грудях..забуваю,що то моє серце,коли просто дивлюся і як майже завжди відчуваю - я повинна бути не тут."I should go.Before I lose my sense of reason And this hour holds more meaning"
...Чи можна так впевнено крокувати вперед,як він робив це? Коли важелезний портфель більший за всього тебе? Але він саме крокував, насуплено дивлячись під ноги..Ледве сховала посмішку - в кожного своє життя та проблеми. Якими смішними його проблеми здаються мені,які важкі та важливі вони для нього...Так,в кожного своє життя...
"It's so hard. Keeping my composure..." Іноді так важко сховати те,що я не знаю,що роблю. Що не хочу,але роблю,що не знаю,але йду вперед. Як хочеться сховати себе у просторі і зробити вигляд,що і раніше не було..."Somehow I feel I should apologize . Cuz I'm just a little shaken By what's going on inside.."
P.S.надихнуло також Levi Kreis - I sould go
Насправді давно нема кому сказати щось настільки щиро,як хочеться..І так щиро сміятися..."Haven't had someone to talk to. In such a long time"
...Вони йшли мовчки,просто тримаючись за руки. Він однією рукою підтримував поперед себе коляску. У колясці спало немовля...Вони просто йшли,дивлячись вперед. І їх життя,молоде,сповнене щастя та змісту,саме таке,яким має бути. В цей сонячний день,вони - він і вона та їх спільне щастя,просто йшли вуличкою і дивилися вперед...
На небі не було жодної хмарини. Привітно усміхався день,трішки спекотний,але світлий. Легка золотава тінь вже де-не-де лягла на дерева, злегка втратила блиск трава.."I should go.Before my will gets any weaker And my eyes begin to linger"
В моїх вухах не то дзвін,не то музика,щось калатає в грудях..забуваю,що то моє серце,коли просто дивлюся і як майже завжди відчуваю - я повинна бути не тут."I should go.Before I lose my sense of reason And this hour holds more meaning"
...Чи можна так впевнено крокувати вперед,як він робив це? Коли важелезний портфель більший за всього тебе? Але він саме крокував, насуплено дивлячись під ноги..Ледве сховала посмішку - в кожного своє життя та проблеми. Якими смішними його проблеми здаються мені,які важкі та важливі вони для нього...Так,в кожного своє життя...
"It's so hard. Keeping my composure..." Іноді так важко сховати те,що я не знаю,що роблю. Що не хочу,але роблю,що не знаю,але йду вперед. Як хочеться сховати себе у просторі і зробити вигляд,що і раніше не було..."Somehow I feel I should apologize . Cuz I'm just a little shaken By what's going on inside.."
P.S.надихнуло також Levi Kreis - I sould go
Немає коментарів:
Дописати коментар