середа, 23 листопада 2011 р.

Поруч

Весь час у вухах дзвеніло. Вітер. Важко дихати. Листя сипалося з дерев,його відносило далі й далі...Під величезним кленом сиділи двоє. Їм не було про що говорити. Все зрозуміло без слів..
Якби вони зустрілися рік,чи два тому,то все можна було б змінити. Тоді в душі не було ані цієї пустки,ані ледь помітних,непевних слідів інших,що все ж ступали по їхньому шляху. Серце зупинилося на мить. На мить розуміння - ми вже не ті. На мить забуття - це не той день. Не той день,який зумів би щось змінити. Це зовсім інше. Життя, люди та долі. Вони тепер різні...

...Бо два роки тому вони берегли у серці любов. Бо колись мовчали не тому,чому зараз,а просто слова були не потрібні,все відчували з подиху та доторку рук...Як розвіяло попіл життя! Вже не збереш того,що раніше було кришталем у грудях.
Ті осколки глибоко під шкірою. Ледь-ледь повертаються біллю у певні моменти. Чому вони так кохали тоді і так байдужі сьогодні?Де відповідь,де? Просто життя розставило все на свої місця. Просто не зрозуміли. Не почули. Відчули. Втратили. Гордість. Та час. Бо от мить - ви ближчі за всіх,а ось інша - між вами безодня. Шириться і росте. Просто треба бачити одне одного. Кожного дня. Боротися. Бути разом : сміятися, плакати, засинати та прокидатися, веселитися, мовчати...А не відбуватися дзвінками чи рідкими зустрічами,чи взагалі віртуальністю чи мріями. Людина мусить бути поруч. Десь поблизу. Щоб відчувати її присутність. І його "поруч" не замінить жодне "потім"

***
Тримай і не відпускай. Якщо кохаєш, відчуваєш, поки дихаєш. Не втрачай і не відпускай коханих. Твоє почуття - найбільший скарб та здобуток. Будь вартим та сильнім. Зумій не відвернутися. Розкритися. Зберегти його світ. І стояти поруч,тримати за руку,навіть якщо проти вас - усі. Не зроби помилку і не пошкодуєш потім. Виконуй веління свого серця. Разом ви все подолаєте.

3 коментарі:

Оля сказав...

Дуже сумно, та все правильно. Кожен день боротись, і завжди відчавути зараз, а не потім

Еліс сказав...

дякую

Juli сказав...

Згодна на всі 100%!!!дуже гарно написано...
Нещодавно прочитала---Невозможно до бесконечности играть в одни ворота. Рано или поздно устаёшь или разочаровываешься.

Якщо людина захоче бути поруч,то вона буде...якщо ні,то завжди можна знайти нову відмовку.