середу, 16 листопада 2011 р.

Вони

Вони постійно поспішають. Куди вони квапляться.Можу заприсягтися,що часто самі не знають відповіді. Я - одна з них. Але дивлюся збоку. Іноді. Як вони мимоволі зачіпляють інших,таких самих,що поспішають. Рухаються,говорять, кричать. Мало дивляться на світ. Надто змінюють його. Це так на них схоже. Змінити все,поставити власне бажання вище...Не помітити,чи осінь,чи літо,чи сніг,чи дощ...

Вони - це люди. І так часто помиляються.

Я хочу зробити все правильно. Хочу досягти чогось у своєму житті. І якщо для цього повинна буду багато працювати я знаю,що зможу. Я просто маю знати,що все це того варте. Я все-все витримаю,я певна...Аби тільки не зійти з розуму,поки це не справдиться. Ще трошки до мого нового щасливого життя.Ще трошки

4 коментарі:

Анонім сказав...

Да, совсем немного и ты уедешь...
Я буду рад за тебя (начало твоей новой жизни), но в то же время...я останусь один...
Р

A. сказав...

Ще трохи - це краще ніж нічого. Тому ми маємо не згаяти цей час)
А взагалі - я ще нікуди не поїхала,я з тобою і не дозволю тобі залишитися самому,та й ти теж... потім швидко сам це зміниш. Тому не варто журитися

Juli сказав...

Вонно того дійсно варте!!! змінюючи щось у своєму житті,ти починаєш новий етап,сповнений новими враженнями і змогою знайти те,що тобі дійсно потрібно))

A. сказав...

так,воно того варте,я певна,інакше б не йшла так уперто вперед,попри все)