Знову свічку запалив світанок

Знову свічку запалив світанок,
Кольори і звуки оживив.
Я тебе запрошую на танок
В тихий сад,
Під музику трави.
Яблуні
Тобі простягнуть віти,
Щік торкнеться не сльоза – роса.
Я одній тобі
У цілім світі
Подарую
Цей ранковий сад.
Знову свічку
Запалив світанок,
Де й поділась
Синьоока ніч.
Я тебе
Запрошую на танок,
Ніжність рук
Довір мені…
Своїх.

P.S. я б змогла подарувати світ. Якби мене навчились слухати. Бо люди так часто не розуміють. У кожного всередині - незвідані простори. Просто треба навчитися впускати у своє серце, вірити, та прийняти світ іншого. Ми так часто не визнаємо тих,хто не такий. Інакший. Та в цьому наша краса,наша винятковість. У кожній людині - зорі,віти,блискавки,світанки та думки. Чи можемо ми судити?Що ми маємо робити?Вірити одне одному.