Крок

Жовтий місяць та світлі зорі. Хоч книжки читай. В такі осяяні ночі не спиться. І мені. Якби був шлях до неба,то які перешкоди трапилися б на цьому шляху?...

Крок перший. Зберегти себе у собі. Бо життя змінює нас на стільки,що скоро доведеться з власним віддзеркаленням наново знайомитися. Приємного мало. Я вже маю такі знайомства. Де ж сховати себе так, щоб і самій потім знайти?
Крок другий. Любити. Бо найважче, найбожевільніше, найніжніше - любити. Найважливіше - теж. І віддавати себе до останньої краплини. І гріти. Гріти своїм теплом. Бо найважче почути, що поруч з тобою - холодно.
Крок третій. Пам'ятати - це лише один з багатьох кроків, що ще доведеться зробити тобі. На твоєму власному шляху. Де ти сам- перешкода собі. І твій рух уповільнює все, та водночас прискорює все.

Крок четвертий. Злоба, ненависть, заздрість - повільна смерть. І кожен це знає. Це зжере тебе зсередини, якщо не зрозумієш.
Крок п'ятий. Нема кордонів, норм та заборон. Ти малюєш їх сам, ти -  будівельник всього,що стримає та підтримає тебе. У світі навіть стін немає! Бо ж зводимо ми їх самі.
Крок шостий,сьомий,восьмий...Не буде цим крокам кінця. Я не знаю, але іноді думаю,що сам шлях - і є кінцева мета.

...Я не буду писати далі. Не хочу пояснювати, які кроки зробила сама. Не хочу думати,що не зробила жодного. Я лише сповнена рішучості своїми кроками наближувати власне щастя, не зважаючи на тих, хто не має до мене жодного відношення.