Очима відьми

Дивлюся на годинник. Раз у раз перевіряю його. І хоча зміни бувають лише кожної хвилини,я ніби слідкую,чи не забув годинник своїх функцій.
Біля мене сів. Озирнувся. І хоча нікого не було,я все ж спочатку не звернула жодною уваги на нього. Заговорив,хоча я вперто дивилася в інший бік.
- Проходжу тут вже третій раз. Я вже й пробігав. І проходив. Все марно. Не можу Її знайти. Господи, знайти б Її...
Я мовчки подивилася на нього. Побачила всміхнені очі і усмішка на моєму обличчі з'явилась раніше,ніж встигла щось подумати. А він вів далі.
- Ну де ж Вона? Скільки можна бігати! Та тут і місця такого нема,щоб сховатися. Хоча..Стривай. Подивись на мене ще раз! - мій погляд вже ковзнув назад, туди, звідки я чекала. Подивилася на нього ще раз. Вже посміхаючись, тому що була попереджена про його очі.
- Подивись на мене отак. Так. Я знайшов Її. Нарешті!
Тут я почала сміятись. Він також безтурботно підтримав мене. Вже давно не було так легко сміятись.
- Ну в тебе й очі. А погляд - холодний.Але чаруючий. Ти не відьма часом? Хоча ні, щось із Сибіру? Вгадав?
- Як кажуть - мала Батьківщина.Та я не відьма.
- Може ні. Чого ти така.. відсторонена? Втомлена?
- Сьогодні був дуже важкий день.
- Потрібно іноді відпочити.
- В мене кожен день - не сьогодні. Сьогодні багато справ. То ви ж Її шукали? Думаєте, знайшли? Може ще пошукаєте? Ще разочок? Ні?
- Тобі таки треба відпочивати. Мені ось теж.
- То знайдете Її і завтра разом відпочинете.
- Ти так кажеш. Кохаєш? Може й тебе кохають у відповідь? Відносини?
- Якщо людина справді кохає - все інше не важливе, правда?
- Так, ти права. Ти права. І ще з таким поглядом...Розумієш, я так Її шукаю! І батьки кажуть - все час. Та що вони.. Сам розумію - потрібна. Скільки можна от так. Вони мене не женуть, ні. Та хочеться зажити з кимось. Давати. Тепер хочеться давати самому. Як довго до цього потрібно було йти, ох молодість! Як я нічого не зрозумів. Було кохання, знаєш. Вона була така чиста. А я.. хотів лише отримати, і нічого у відповідь. Як вона взагалі мене покохала?..Знаєш,я тільки у вихідні такий. Можу вільно говорити. Але крім цього є тільки робота. Так привчили - жити, працювати чесно..
- Знаєте, мені вже час. На мене чекають тепер. Не сумуйте.
- Як?Вже?Може вернешся сюди ще?Я можу і не говорити,якщо хочеш..
- Ви Її знайдете. Шукайте...