Казка

Якби послухав хтось мене

Змогла б я казку розказати

Не знаю і сама з чого почати..

Почну з початку хто тут є:

Велика дівчинка,Принцеса,

Сама комусь казки розкаже

Але тут ні,і як то кажуть,

Оповідання то моє.

А ще є Принц.Він дуже гарний

Хоробрий,мужній та відважний

У нього все  - молодість,краса

Та ви дізнаєтесь,чого нема.

Є місто. Тут і Казка..

Розпочинаємо, будь ласка!

О ні, ще є тут в нас коваль!

(Забулися,нам дуже жаль)

Так от!Вперед!Біжімо в казку

А починається вона з підказки:

"Хто сам на Долю не чекає,

того вона ж і ошукає"

Була Принцеса чарівною.

Себе ж вона не бачила такою,

Щоб вроду власну відродити,

Надумала до коваля сходити.

І в нього ключ вона просила

І добру ціну встановила

Той ключ мав серцю прямий хід,

До будь-кого мав би підхід.

Такого наша героїня зажадала

Для коваля роботи додавала.

Та взявсь коваль. Принцесі дав він строк

Не знає та - їй дасть він ще й урок

А якось Принц до коваля заходив

І він до нього не просто так приходив!

Наш Принц меча нового тепер чекає

І ковалю такого загадає..

Той меч мав всі бої з ним вигравати

І в радості, і в горі виручати,

Щоб боронити ворогів та стати ще сильнішим...

Такої зброї не побажаєш іншим!

Та взявсь коваль. І принцу дав він строк

Не знає принц - отримає урок.

В потрібний день прийшла наша принцеса

До кузні всю красу своє внесла

Огорнена раніше тьмою та кімната

Немовби розцвіла,немовби ожила...

Туди прийшов і принц

І мужність, і величність

Вже проступали на його обличчі

І не потрібно тут було меча

Так само як принцеса без ключа

Осяяною вродою світилась

Герої наші ось прийшли до коваля

І ніби Доля їх тут заручила

У руки їм самим вручила

Від щастя ключ.Та в руки їм - мечі

Від горя та незгод їх щастя боронити

Щоб одне одного змогли вони любити

До споконвіків.

***

Коли вони пішли,

Зітхнула тут і Доля,

Вона тихенько кузню прибрала,

І маску коваля з себе зняла...