..Світло проникало у маленький двір. Промені сонця мовби пронизували землю,як гострі мечі простромлювали її. Маленька дівчинка бігла подвір'ям. Її сміх долинав до кожного куточка, залітав у кожне прочинене вікно. Пахло жимолостю та теплом, кущі ожини обвили низенький кам'яний мур. Все,що застигло в тиші, немов прокидалось від веселого тупоту маленьких ніжок. Поряд з дівчинкою бігла величезна біла собака. Собака не зводила очей з дитини. Відданість світилась в темних очах. А руденька все заливалася своїм чарівним сміхом...З одного вікна на третьому поверсі, зі старенького радіоприймача долинали ледве чутні звуки музики...Мотив тонув у листі клену біля вікна,що давно вже став вищим за низенькі будиночки двору. Легенько шелестіли шторки кухонь, де так приємно було пити чай ввечері. До стін будиночків горнулися волошки,схиливши в тінь прекрасні голівки...
Дівчинці все посміхалося. На мить вона зупинилась. Погляд її був звернений до неба, руда голова було закинена наверх. Задоволено мугикнувши, вона знов опустила погляд на собаку.
Мабуть,небо запевнило її,що дощу сьогодні не буде. Хоча так було б добре пробігтись по теплих калюжах....
Будинок в кінці вулиці байдуже дивився своїми порожніми очима. Скла вже давно не було у його вікнах, а час зруйнував більшість внутрішніх стін. Та все ж несущі стіни залишили тінь минулої краси. Де-не-де ліпні прикраси осипалися на землю, але вгадати малюнок не важко. Величезний дуб,що вже простяг свої віти в середину будинку, тихенько і чемно,як і решта вулиці,лежав під літнім сонечком. Ранок був світлий та безвітряний,тому жоден листочок не ворушився. Краса застигла. І хоч порожні вікна трохи відлякували,та їх прохолода мов заманювала всередину. Дуб легенько пригорнув зруйнований будинок.. І так разом вони кидали довгі тіні на маленький двір, відокремлюючи його від усього світу...
І пройшов ще один день з сотні тисяч тихих днів на маленькій вуличці. І світ,що завжди залишався за холодними мурами зруйнованого будинку, міг змінитися настільки, наскільки забажав би. А тут кожного ранку сходитиме тепле сонечко,а проміння так само пронизуватиме землю...кожного ранку
Немає коментарів:
Дописати коментар