Без назви

В кожній краплині сонця живе людська мрія. Мабуть, саме тому нам так не вистачає сонечка. Людина потребує світла та тепла. Вона росте,як квітка. І прагне любові. Турботи. Щоб був хтось добрий поряд

Всі ми діти - бавимося з життям. Бо суворо та за планом не проживеш. Людина потребує радості. Та сміху. І не можна народитися старим. Хоча деякі люди здаються саме такими.

Мої найкращі спогади - це шалені вчинки, авантюри та пустощі. Рідкісні для мене миті, що я віддалася почуттям та бажанням, слухала лише себе та робила що хотіла. Насправді, людина навіть не зажди задумується, скільки всього стримує її. Суспільство, мораль та кордони потрібні людям. Та правила для того,щоб їх порушувати!

...Треба відпустити вітер, віддатися йому. Простягти руки на зустріч небу. Бо свобода - найцінніша. Треба дихати на повні груди та упиватися цим диханням. Відчувати захват від краси, що завжди оточує нас. Красу потрібно шукати. В дрібницях, в побуті, в дзеркалі, в очах. Краса є. І завжди є відчинені двері навпроти. Треба бачити... І відчувати. І бігти вперед. Бо життя не стоїть на місці і не чекає на тих, хто зупиняється. Життя біжить вперед. Єдиний варіант - мчати поруч. 

...Можна заблукати у власних думках і проблемах. Замислитися над сенсом життя та сидіти вдома. Заглибитися у повсякденні турботи та їх вирішення. Але так людина  не  буде жити і забуде, що турботи ніколи не закінчаться. А час швидкоплинний. Він минає. Тому треба зловити кожну мить.