Самотність

У одного одиночество — это бегство больного, а у другого — бегство от больных.

Фридрих Ницше

Самотність - більше ніж втеча. Для цього не потрібно залишити людей, перестати чути голоси. Для цього достатньо лише не слухати... Самотність - це не відчуття, не емоція. Це внутрішнє розуміння. Відголосне почуття, не більш. Коли бринить музика в повітрі, та вона - лише фон, лише декорації твоїх думок. Бо є лише ти, лише ти. Стає важко помічати інших. Ніхто не має значення. Лід твого серця може затвердіти, товщати з кожним днем.  І всі для тебе чужі, хворі, безглузді. Нема сенсу в їх існуванні. І в твоєму теж.

А якщо хворий - ти? Якщо все це розуміння їх ненормальності, це лише дзеркало власного божевілля? Як взагалі нормальна людина здатна відокремитися від світу і ще й почувати себе при цьому цілком нормально? У самотньої людини - порожній погляд. Не тому, що вона не відчуває більше, ні.
Просто її почуття заховані глибоко в серці, і їх не дістати нікому. Можна стукати в зачинені двері, та якщо тобі не відчинять, будь-хто врешті-решт складе зброю. Мало хто взагалі шукає справи з одинаками. Бо якщо тобі ніхто не потрібен, то й ти не потрібен нікому. Закон життя. Перший.

   Всякий, кто любит одиночество, либо — дикий зверь, либо — Господь Бог. Ф.Бекон

Одинокий представляет собою только тень человека, а кто не любим, тот везде и среди всех одинок. 

Жорж Санд

Так, лише звір може любити самотність. Взагалі, для мене, самотність, справжня повна самотність - найжахливіше. Це кара людей. Кара за зарозумілість, самовпевненість. Самотність - це знак. Того,що ти не вмієш бути з людьми. Що нема довіри між тобою та іншими. Це мітка. Яку легко і важко зняти. Легко, бо варто лише по-справжньому захотіти бути серед людей. Важко - бо самотність привчає нас до себе. Від цього треба відступити, та людина же перестає бачити сенс. 

Людина є людиною лише з іншими. У колі таких, як вона.  Самотність невідступно їде. Переслідує. І ти і вона - стаєте тінями. А хто не любить, той приречений на самотність. Приречений...