пʼятницю, 3 червня 2011 р.

Зповідь

Я заповню кожну вільну хвилину. В  мене не буде часу навіть сісти і посидіти спокійно. Вранці, вдень и вечорами - я вигадую все що завгодно,а потім просто виконую. я не буду думати. бо це не потрібно зараз. я просто заповню весь свій вільний простір
я змагаюся з порожнечею. я втомлена,втомлена настільки,що засинаючи не маю сил вже розклепити очі,не маю сил думати. чого я, звісно. і хотіла. я навмисне,навмисне собі це влаштувала. прокидаюсяя піздно,бо ненавиджу ранок. зранку та надвечір приходить зайве розуміння різних дурниць,що здатні так сильно засмітнити мою голову,що не можу терпіти. хочу розгойдуватися на місці і тримаю власну голову. вона горить
я не дам собі часу на це. на це,на думки, на сумніви,спогади, смуток. я прочитаю всі книжки,що давно відкладала.,пороблю взагалі все те,що колись відкладала. чому ні? ще вагаюсь. але розпланую все так,щоб нічого не зосталось. вдень - справи в місті(ба вони в мене тапер є), по дому(слава Богу,що вдома завжди є що поробити). ввечері - друзі, а іноді - книжки. багато книжок. читаючи аж до того,як болітимутть очі і злегка мерехтиме в очах. скоро поїду. на декілька днів. я сама це собі влаштувала. це насправді безглуздість,але про всяк випадок. там я теж буду рухатися вперед,не зупиняючись ні на мить. бо зупинка - кінець. зараз - насправді
я не думатиму. буду жити як жила,тільки втричі швидше. та я впораюся. життя не дає вибору. але в цьому разі - життя тут ні д очого,то я. лише я
я сама буду гнати себе. але себе ж і не обдуриш. я буду уважно слідкувати,але якщо помилюся - покараю. знову сама і знову себе.бо за мною більш нікому слідкувати/опікувати/хвилюватися/хвилювати/ходити. так от склалося.але я не сдамся. буду робити все,щоб не замислюватися над тим,що від мене не залижить лише тому...тому...так!нехай!я справді можу це змінити. ну ось. але поки що,я буду бігти
іноді здається,що я - найдурніша з усіх моїх знайомих. цікаво,цю думку можна взагалі назвати нормальною?та мабуть,і мене так не назвеш
байдуже.зараз мені до всього байдуже. майже до всього....казала ж,що дурна

4 коментарі:

Оля сказав...

Ох, Еліс. Планувати життя ніколи нікому ще не вдавалось, в нього свій пульс всоє серцебиття, свій темп, і що б ми не прагнули змінити, все це марно... Хоча все можливо.
Не думаю, що ти найдурніша серед своїх друзів, просто ти інша від них

A. сказав...

Олю,зараз я просто мушу заповнити своє життя.мені це потрібно - так легше.хоча я розумію,що це не триватиме вічно...

Оля сказав...

Легше? Але чи правильно це? В будь-якому разі, це твоє життя і тівій вибір. Тримайся.

A. сказав...

тому я і писала,що іноді мені самій здається все дурістю...не правильно
я не знаю
нічого не знаю
дякую,Олю