субота, 25 червня 2011 р.

Анна Ахматова

Слава тебе, безысходная боль!
Умер вчера сероглазый король.
 Вечер осенний был душен и ал,
Муж мой, вернувшись, спокойно сказал:
 «Знаешь, с охоты его принесли,
Тело у старого дуба нашли.
 Жаль королеву. Такой молодой!..
За ночь одну она стала седой».
 Трубку свою на камине нашел
И на работу ночную ушел.
 Дочку мою я сейчас разбужу,
В серые глазки ее погляжу.
 А за окном шелестят тополя:
«Нет на земле твоего короля...
»


P.S.кожного разу,коли беру до рук книжки з віршами Ахматової,на мої очі потрапляють ці слова...чому так?я часто зустрічаю цей вірш,хоча не маю жодного короля з сірими очима,але все ж...знаю його,як і багато її віршів напам"ять...вони  йдуть зі мною по життю...

2 коментарі:

Оля сказав...

Сумний вірш, я дуже рідко читаю Ахматову, її творчість часто навертає сльози на мою душу, важко мені.

Еліс сказав...

так,але не найсумніший..хоча можливо це і є біль,коли про біль не йдеться...