Колись я забула обличче знайоме
Колись відпустила любов і надію
І так ненадійно в печалі загорнута
Думала - серце зігрію
Та сталими водами вітру не здіймеш,
В порожності тій нікогО не знайдеш
я терпко і міцно заварюю ніжність
Якої ти не візьмеш
Мене не турбуює твій спокій удавний
Мене не турбуть трикляті вірші
Я пам'ятю повна та здатна і досі
Вловити самотність в тобі
Лиш всі наші втрати і шрами здобуті
Приносять у пригоршні гіркість мою
І жаль мені серце і жаль мені душу
Таку непокірну твою