неділю, 16 вересня 2012 р.

***

Ми зустрічаємося на великому шляху,що названий життям. Ми трішечки торкаємося одне одного на цьому шляху. Це може бути думка. Слово. Миттєвій доторк. Розмова. Ніч. Любов.

Шляхи розходяться. Розростаються. Віддаляється. І ми далекі один від одного як зорі. І так само самотні
А потім я знову бачу тебе. Твою тінь. Але й твій талант.Я захоплена. Здивована,розчулена та спантеличена. Мені не боляче. Мені цікаво. Всі твої зміни,що я не застала, всі твої думки,що я не почула від тебе і не почую ніколи. Я більше не та,якій ти подзвониш першій, коли станеться щось важливе
Я відчула твою присутність. Ні,я плакала зовсім не тому. Я просто відчула такий жаль,якого не було в мене досі. Я ж жалію за часом. Мені його й не вистачає. І твій біль. Твій смуток. Чому я так наївно думаю,що зі мною ти не став би таким? І болю б не було?Я так думаю,так думаю про це.
Як ти?Я читаю як,думаю як,але ще не знаю точно як ти там..Мені так потрібно знати точно,що не знаю чому,нащо

Немає коментарів: