понеділок, 20 серпня 2012 р.

***

Чистими світлими квітами цвіте перше щастя...ласкаво обертаючись до лагідних промінчиків сонця,аж гуде від солодкуватого запаху...Тихо світяться квіти вранішньої росою та першими промінчиками сонця над обрієм.

Я все пам`ятаю. Як сходить сонце,як пахнуть квіти. Просто ці спогади - далеко. Просто зараз - суцільна втома та тьмяні сни. В них я блукаю,блукаю і не можу знайти шлях. А якщо знайду - дивлюсьна нього - він не правильний. І так мені порожньо від того. Прокидаюсь. І дивлюся в темряву літньої ночі...довгої ночі.

В теплих долонях я тримаю спогади. Вони вируюсь, проникають у кров, прямують до серця....Як і завжди бачитиму їх навіть у своїх очах
Життя дає нам знак. Його не так і важко помітити. Теба лише прийняти

Немає коментарів: