середу, 14 березня 2012 р.

Так тихо...

Тихо.
Нема ні снігу, ні води
Нема ні щастя, не біди.
Холодна порожнеча.
В руках важких тепло.
Здається, що і речі всі зліплені в одно.

Я маю і не маю. Я мрію та лечу.
Чекаю на тебе. Сиджу і мовчу.
Ніякого неба вже не хочу.
Лиш бути з тобою.

Мовчати в тіні.
Блукати очима у вишині.
Шукати зорі. Рахувати світанки
І випити келих цей до останку
Вважати за краще та мати надію.
Тепер це все, про що я і мрію.

3 коментарі:

Aly Ferey сказав...

Хороший стих... под настроение:)

Оля сказав...

Дуже красиво і так тихо стало

A. сказав...

дуже дякую