субота, 24 березня 2012 р.

***

Сидіти та слухати гуркіт машин. Закрити очі. Втопитися у втомі та намагатися забути цей день. День, коли мені справді важко стало з тобою. Коли я зрозуміла, що ти не любиш мене, не хочеш. Ти не пускаєш мене в свою голову, своє життя...тобі не потрібна ані моя голова, ані мої думки. Ти можеш сказати, що тобі нецікаво. Я не нічого не можу..Чого саме? Сміятися вільно і безтурботно! бо з тобою - ніби кожен невірний крок загибель. Не можу казати,що хочу, що думаю!Бо постійно думаю як ти до цього поставишся, чи зрозумієш, чи дурість це...Не можу бути з тобою і з іншими близькими мені одночасно, бо ти "не маєш наміру заповнювати ними власне життя"
...Як мало в нас справжнього і як сильно від тебе болить голова!..
Як мало ніжності та слів. Що б значили для мене твої слова!Як швидко це зробило б мене щасливою. Як би я просто знала - це все недаремно, що після нещастя буде щастя. Та яке щастя..Як щастя коли так багато в мені опирається твоїм думкам, коли я не хочу того,чого ти, коли тобі нецікаво те,що так глибоко проникає в моє серце.

Я не знаю,що ти думаєш, не знаю навіть близько, що відбувається у твоїй голові. Чого ти хочеш?А від мене?Як чинити мені далі, коли так боляче робиш?раз-у-раз..

Немає коментарів: